Ночувати чоловіча частина компанії влаштовується у пастора Гарднера. Залишившись самі, мати і дочка не можуть стримати взаємних розбіжностей: місіс Уоррен стверджує, що дочка повинна жити з нею і вести її спосіб життя, в тому числі терпіти її компаньйона Крофтс. Віві відстоює право вести своє життя. «Моя репутація, моє суспільне становище і професія, яку я собі вибрала, всім відомі. А мені про вас нічого невідомо. Який спосіб життя ви запрошуєте мене розділити з вами і сером Джорджем Крофтс, скажіть, будь ласка? »- Кидає вона матері, вимагаючи потім, щоб та відкрила ім'я її батька. Вона погрожує покинути мати назавжди, якщо та не відповість на її вимогу. «Як можу я бути впевнена, що в моїх жилах не тече отруєна кров цього марнотратника життя?» - Говорить вона, маючи на увазі баронета.

Місіс Уоррен у розпачі. Адже це вона допомогла дочки піднятися, стати людиною, а тепер та «задирає перед нею ніс». Ні-ні, вона не може такого витерпіти. І місіс Уоррен розповідає їй про своє важке дитинство і юність, сповненого знегод, з матір'ю і трьома сестрами. Одна з сестер померла від хвороби, отриманої на фабриці свинцевих білил, інша животіла в убогості з трьома дітьми і чоловіком-алкоголіком. Місіс Уоррен - Кітті - і її сестра Ліззі, обидві видні, що мріяли бути схожими на леді, вчилися в церковній школі, поки Ліззі, розумна і заповзятлива, не пішла з дому, щоб ніколи не повернутися.

Одного разу, ледве тримаючись на ногах від непосильної роботи кельнершей в барі на Ватерлооском вокзалі, Кітті зустріла Ліззі, причепурену в хутра, з цілою купою золотих в гаманці.Та навчила Кітті уму-розуму, і, бачачи, що сестра виросла красунею, запропонувала зайнятися ремеслом разом і накопичити на заклад в Брюсселі. Поміркувавши і вирішивши, що публічний будинок - місце для жінки більш підходяще, ніж та фабрика, на якій померла сестра, Кітті приймає пропозицію сестри. Адже тільки таким ремеслом, а не жалюгідними грошами, заробленими важкою працею принизливим, можна заробити на свою власну справу.

Віві погоджується, що мати надійшла досить практично, розділивши ремесло з сестрою. Практично, хоча, звичайно ж «всякої жінці повинно бути просто огидно заробляти гроші таким способом». Ну так, огидно. Однак у її становищі це було найбільш вигідна справа, заперечує місіс Уоррен. «Єдиний спосіб для жінки пристойно забезпечити себе, - говорить вона дочки, - це завести собі чоловіка, якому за коштами містити коханку». Дівчина зачарована розповіддю матері, її прямотою і відсутністю такого звичного лицемірства. Мати і дочка розлучаються на ніч друзями.

Дія третя

На ранок, в бесіді з Френком Віві ніжна і умиротворено. Тепер вона вже не розділяє його думки про матір - адже та надійшла таким чином з відчаю, безвиході. Ідилія порушується появою Крофтс, що бажає обмінятися парою слів з Віві наодинці. Як і очікувалося, Крофтс пропонує дівчині руку і серце. Звичайно, він немолодий, але в нього стан, суспільне становище і титул. А що може дати їй хлопчисько Гарднер? Віві, однак, навідріз відмовляється навіть обговорювати його пропозицію.

Вмовляння не дають ніякого результату, і тільки коли Крофтс повідомляє про гроші, які дав і позичив її матері («Трохи знайдеться людей, які підтримали б її, як я. Я вклав у цю справу не менше сорока тисяч фунтів»), Віві дивується: «Ви хочете сказати, що ви були компаньйоном моєї матері?» Їй здавалося, що справа продано, і капітал покладено в банк. Крофтс ошелешений: «Ліквідувати справа, яка дає тридцять п'ять відсотків прибутку в найгірший рік! З якої ж ласки? ».

Дівчина починає мучитися припущеннями. Компаньйон матері підтверджує її побоювання: «Ваша матінка - прекрасний організатор. У нас два пансіону в Брюсселі, один в Остенде, один у Відні і два в Будапешті. Зрозуміло, крім нас, беруть участь і інші, але в наших руках велика частина капіталу, а ваша мати незамінна як директор підприємства ».

Віві засмучена - і це в справі такої властивості їй пропонують брати участь! Крофтс втішає її: «Ви будете в них брати участь не більше, ніж завжди брали участь» - «Я брала участь? Що ви хочете сказати? »-« Тільки те, що ви жили на ці гроші. Цими грошима заплачено за вашу освіту і за сукню, яка на вас надіте ». Віві виправдовується: вона не знала, звідки гроші, але відчуває себе бридко. Пропозиція про заміжжя вона все одно відхиляє.

Крофтс не може стримати гніву і, бачачи підійшов Френка, зі словами: «Містер Френк, дозвольте вас представити вашій зведеної сестри, дочки високоповажного Семюеля Гарднера. Міс Віві - ваш зведений брат », відходить. Віві вбита, їй все здається огидним. Вона повідомляє Френку про свій твердий і остаточне рішення виїхати до Лондона, до Оноре Фрейзер, на Чансері-Лейн.

Дія четверта

Дія четверта розгортається в згаданій конторі, де Френк чекає виходила випити чай Віві. Він виграв у покер цілу жменю золотих, і тепер запрошує її повечеряти і повеселитися в мюзик-холі.Він зізнається, що не може жити без Віві, пояснюючи, що сказане Крофтів не може бути правдою, бо у нього є сестри, і він відчуває до них далеко не те почуття, як до неї. Відповідь Віві повний сарказму: чи не саме чи «те почуття, Френк, яке призвело вашого батька до ніг моєї матері?» Вона впевнена, що стосунки брата і. сестри для них самі відповідні, і тільки такими відносинами вона дорожить.

Входить Прийшовши -