Короткий переказ твору Тихий Дон (Михайло Шолохов)

Після закінчення передостанній турецької кампанії козак Прокофій Мелехов привів додому, в станицю Вешенська, полонену туркеню. Від їхнього шлюбу народився син, названий Пантелєєв, такий же смаглявий і чорноокий, як і його мати. Згодом Пантелей Прокопович зайнявся облаштуванням господарства і значно розширив свої угіддя. Він одружився із козачкою на ім'я Василиса Іллівна, і з тих пір стала турецька кров схрещуватися з козацької. Так, старший син Пантелія Прокоповича, Петро, пішов в матір: він був невисоким, кирпатим і русоголовим; а молодший, Григорій, більше нагадував батька: такий же чорнявий, горбоносий, дикувато-гарний, такого ж скаженого вдачі. Крім них, мелеховская родина складалася з батьківської улюблениці Дуняшка і Петрової дружини Дарини.

Рано вранці Пантелей Прокопович кличе Григорія на рибалку, під час якої вимагає, щоб син залишив у спокої Аксенію Астахову, дружину мелеховского сусіда Степана. Григорій з приятелем Митькою Коршуновим йде продавати спійманого сазана багатого купця Мохова і знайомиться з його дочкою Єлизаветою. Петро і Степан виїжджають в табори на збір, а Григорій продовжує загравання з Ксенія.

Коли Ксенія було шістнадцять років, її згвалтував власний батько, убитий потім матір'ю і братом дівчини. Через рік її видали заміж за Степана Астахова, який, не пробачивши «образи», почав бити Аксенію і ходити по жалмеркам. Тому, коли Гришка Мелехов став виявляти до неї інтерес, у не знала кохання Ксенії, до її жаху, зародилося у відповідь почуття. Незабаром вона сходиться з Григорієм. Закохані не приховують свій зв'язок, і про все стає відомо як Пантелія Прокоповичу, так і Степану. Той, повернувшись, приймається по-звірячому бити Аксенію, а батько вирішує скоріше оженити Григорія з Наталією, сестрі Митьки Коршунова. Степан Астахов, побившись з братами Мелехова, стає їх заклятим ворогом. Ксенія намагається, але не може придушити своє почуття до Григорія. Сватання Пантелія Прокоповича дає позитивні результати, оскільки Наталія Коршунова закохується в Григорія. Він, у свою чергу, пропонує Ксенія покінчити з їх зв'язком. Григорій одружується на Наталії, не відчуваючи до неї ніяких почуттів.

Митька Коршунов вивозить Єлизавету Мохова на риболовлю і там гвалтує. За хутора починають повзти брудні чутки, і Митька йде свататися до Єлизавети. Але дівчина відмовляє йому, а Сергій Платонович Мохов спускає на Коршунова собак. Григорій усвідомлює, що його почуття до Ксенія не померло. Вона ж зовні примиряється з чоловіком, але продовжує любити Григорія.

Федот Бодовсков знайомиться зі Штокманом. Тому вдається зупинити бійку біля млина, в ході якої Митька Коршунов б'є купця Мохова. На допиті у слідчого Штокман розповідає, що в 1907 р. сидів у в'язниці «за заворушення» і відбував заслання. Григорій визнається Наталі, що не любить її. Під час поїздки по хмиз брати Мелехова зустрічають Аксенію. Відновлюється зв'язок Ксенії з Григорієм. До Штокману на читання з історії донського козацтва приходять Валет, Хрістоня, Іван Олексійович Котляров і Мишко Кошовий. Григорій і Митька Коршунов приймають присягу.Наталя вирішує повернутися жити до батьків. Відбувається сварка Григорія з Пантелея Прокоповича, після чого Григорій іде з дому. У купця Мохова він зустрічає сотника Євгена Листницкий і приймає пропозицію працювати в його маєтку Ягідне кучером. Аксенію беруть куховаркою для дворових і сезонних робітників. Ксенія й Григорій залишають хутір, а Наталя повертається до своїх батьків. З перших же днів Листницкий починає проявляти до Ксенія інтерес.

Валет та Іван Олексійович продовжують ходити до Штокману, який розповідає їм про боротьбу капіталістичних держав за ринки і колонії як про головну причину насувається світової війни. На Великдень Наталя, змучена принизливість свого становища, робить спробу самогубства. Ксенія визнається Григорію, що чекає від нього дитину. Відвідати брата приїжджає Петро. Ксенія припрошує Григорія взяти її з собою на косовицю і по дорозі додому народжує дівчинку. Григорія викликають на військові збори; несподівано до нього приїжджає Пантелей Прокопович і привозить «справу». Григорій їде на чотирирічну службу; по дорозі батько повідомляє йому, що Наталя вижила, хоча і залишилася калікою, і питає, чи буде Григорій жити з нею, коли повернеться. На медичної комісії Григорія хочуть записати в гвардію, але зважаючи на нестандартних зовнішніх даних (« Пика бандитська ... Дуже дик »), зараховують до армійський Дванадцятий козачий полк. У перший же день у Григорія починаються тертя з начальством.

Наталя знову приходить жити до Мелехова. Вона як і раніше сподівається на повернення Григорія в сім'ю. Дуняшка починає ходити на ігрища і розповідає Наталі про свої стосунки з Мишко Кошовим. У станицю приїжджає слідчий і заарештовує Штокмана; під час обшуку в нього знаходять нелегальну літературу. На допиті з'ясовується, що Штокман є членом РСДРП. Його відвезли з Вешенській.

Полк Григорія стоїть у маєтку Радзівілові. Спостерігаючи за офіцерами, Григорій відчуває між собою і ними невидиму стіну; це відчуття посилюється через інцидент з Прохором Зиковим, побитим вахмістром під час навчань. Перед початком весни озвірілі від нудьги козаки всім взводом гвалтують Франю, молоденьку покоївку керуючого; біжить їй на допомогу Григорія пов'язують і кидають на стайні, обіцяючи вбити, якщо проговориться.

Починається війна, і козаків відвозять до російсько-австрійському кордоні. У своєму першому бою Григорій вбиває людину, і образ зарубаного австрійця турбує його совість. Виведений з лінії боїв полк Григорія приймає поповнення з Дону. Григорій зустрічає брата, Мишка Кошового, Анікушку і Степана Астахова. У розмові з Петром він зізнається, що сумує за домом і мучитьсячерез вимушений вбивства. Петро радить остерігатися Степана, що обіцяв убити Григорія в першому ж бою. Григорій знаходить у вбитого козака щоденник, де описується роман останнього з занедбаної Єлизаветою Мохової. У взвод Григорія потрапляє козак на прізвисько Чубатий; знущаючись над переживаннями Григорія, він говорить,