Дослужився до офіцерського чину Бунчук веде у військах більшовицьку пропаганду. Листницкий доносить на нього, Бунчук дезертирує. На фронті Іван Олексійович зустрічає Валета; з'ясовується, що Штокман - у Сибіру. Григорій згадує, як врятував у бою життя Степану Астахову, що, втім, не примирило їх. Поступово у Григорія починають налагоджуватися дружні відносини зі схиляється до заперечення війни Чубатий. Разом з ним і Ведмедиком Кошовим Григорій бере участь у «арешт» червивих щей і відносить їх своєму сотенному командирові. Восени Наталя народжує двійню. У ході чергового наступу Григорій отримує поранення в руку.До Петра доходять чутки про невірність Дар'ї, жив разом зі Степаном Астаховим. Поранений на полі бою Степан пропадає безвісти, а Петро вирішує вибити Дарії очей, щоб більше ніхто на неї не зазіхнув. У свою чергу, Пантелей Прокопович вживає заходів, щоб приструнити невістку, проте це ні до чого доброго не приводить. Лютнева революція викликає у козаків стриману тривогу.Листницкий говорить купцеві Мохова, що в результаті більшовицької пропаганди солдати перетворилися в банди злочинців, розгнузданих і диких, а самі більшовики «гірше холерних бацил». Командир бригади, де служить Петро Мелехов закликає козаків триматися осторонь від почалася смути. Сподіваючись на якнайшвидше закінчення війни, козаки присягають Тимчасовому уряду. Наказ про повернення на фронт вони зустрічають відкритим гомоном. На фронт до Петра приїжджає Дарина. Листницкий отримує призначення в промонархістскі налаштований полк; невдовзі у зв'язку з липневими подіями його відправляють до Петрограда.Корнілов стає верховним головнокомандувачем; офіцери покладають на нього надії щодо порятунку Росії, козаки «мнуться». Іван Олексійович робить у своєму полку переворот і призначається сотником; він відмовляється йти на Петроград. На фронт, агітувати за більшовиків, приїжджає Бунчук і стикається з Калмиков. Дезертир заарештовує Калмикова, щоб потім розстріляти. У Петрограді Листницкий стає свідком більшовицького перевороту. Отримавши вісті про зміну влади, козаки повертаються по домівках.

Іван Олексійович, Митька Коршунов, Прохор Зиков, а слідом за ними втік з обольшевіченного полку Петро Мелехов повертаються на станицю. Стає відомо, що Григорій перейшов на бік більшовиків, будучи вже в чині взводного офіцера. Після перевороту він отримує призначення на посаду командира сотні. Григорій підпадає під вплив свого товариша по службі Юхима Ізварине, що ратує за повну автономію Області Війська Донського. Ізварине роз'яснює Григорію, що спільного у більшовиків з козаками тільки те, що більшовики стоять за мир, а козакам давно вже набридло воювати. Але їхні шляхи розійдуться, як тільки закінчиться війна і більшовики протягнуть руки до козачих володінь. У листопаді сімнадцятого Григорій знайомиться з Подтелкову. Бунчук їде до Ростова, де отримує завдання організувати кулеметну команду. Кулеметники до нього направляють Ганну Погудко. Іван Олексійович та Хрістоня їдуть на з'їзд фронтовиків і зустрічають там Григорія. Подтелкова вибирають головою, а Крівошликова - секретарем козачого Військово-революційного комітету, який оголосив себе урядом на Дону. Ще одним претендентом на владу над козацтвом є отаман Військового кола Каледін. Загін Чернецова розбиває сили червоногвардійців. Григорій на чолі двох сотень, підтримуваний кулеметниками Бунчука, йде в бій і отримує чергове поранення (у ногу). Ченців разом з чотирма десятками молодих офіцерів захоплений у полон. Всі по-звірячому вбито за наказом Подтелкова, незважаючи на протидію Григорія і Голубова. Пантелей Прокопович привозить пораненого Григорія додому. Батько і брат несхвально ставляться до його більшовицьким поглядам; сам Григорій після розправи над Чернецових переживає душевну кризу. Приходить звістка про самогубство Каледіна.

Бунчук одужує після тифу; починається його роман з Ганною, яка доглядала за ним під час хвороби. Листницкий разом з корніловцями залишає Ростов. Голубов і Бунчук заарештовують керівників Військового кола. Бунчука призначають комендантом Революційного трибуналу, і він починає активно розстрілювати «контрреволюціонерів». Валет закликає козаків іти на виручку частинам Червоної гвардії, але вмовляє тільки Кошового, Григорій, Хрістоня та Іван Олексійович відмовляються. У зв'язку з нальотом більшовиків на станицю Мігулінская на майдані проводиться козацьке зібрання. Приїжджий сотник агітує козаків сформувати загін для боротьби з червоними і зашиті вешек. Мирона Григоровича Коршунова, батька Наталі та Митька, обирають отаманом.Сотник пропонує Григорія на посаду командира, але тому пригадують ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬК минуле і призначають Петра. Прохор Зиков, Митька, Хрістоня й інші козаки записуються в полк.Втім, вони переконані, що