Разом з усіма Григорій виступає проти Подтелкова. Ганна гине в бою. Подтелков домовляється про умови здачі, проти якої заперечує Бунчук. Полонених засуджують до розстрілу, Подтелкова з Крівошликова - до повішення. Викликався в розстрільну команду Митька вбиває Бунчука. Перед стратою Подтелков звинувачує Григорія в зраді, у відповідь Григорій нагадує про розправу над загоном Чернецова. Мишка Кошового та Валета ловлять козаки; Валета вбивають, а Мишка, в надії на виправлення, засуджують до покарання батогами.

Квітня 1918 р. на Дону йде громадянська війна. Пантелія Прокоповича та Мирона Коршунова вибирають делегатами на Військовий коло; військовим отаманом стає генерал Краснов. Петро Мелехов веде сотню проти червоних. У розмові з Григорієм він намагається з'ясувати настрої брата, дізнатися, чи не збирається той повернутися до червоних. Замість відправки на фронт Кошового призначають атарщіком. Листницкий ампутують роздроблену руку. Незабаром він одружується на вдові загиблого друга і повертається в Ягідне. З німецького полону приходить Степан Астахов, він їде до Ксенія і вмовляє її повернутися додому. За гуманне ставлення до полонених Григорія усувають від командування сотнею, він знову приймає взвод. Пантелей Прокопович приїжджає до Григорія в полк і займається там мародерством. Під час відступу Григорій самовільно залишає фронт і повертається додому. Слідом за ним з обольшевіченного полку біжить Петро. Мелехова вирішують перечекати наступ червоних, не залишаючи хутора.До них на постій стають кілька червоноармійців, один з яких починає шукати сварки з Григорієм.Пантелей Прокопович калічить коней Петра і Григорія, щоб їх не вкрали. Червоним стає відомо, що Григорій офіцер; покалічивши намагався вбити його червоногвардійця, Григорій біжить з хутора. Іван Олексійович обирається головою виконкому. Кошовий - його заступником. Козаки здають зброю.

За Дону поширюються чутки про надзвичайка і трибуналах, вершать, швидкий і неправедний суд над козаками, що служили у білих, і Петро шукає заступництва у очолює окружний ревком Якова Фоміна. Іван Олексійович свариться з Григорієм, які не бажають визнавати достоїнств Радянської влади; Кошовий пропонує заарештувати Григорія, але той встигає виїхати в іншу станицю. За складеним Кошовим списку заарештовують Мирона Коршунова, Авдеіча Брехов і ще кількох людей похилого віку. У Вешенській оголошується Штокман. Приходить звістка про розстріл козаків. Піддавшись на умовляння Луківна, Петро вночі викопує із загальної могили і привозить Коршуновим труп Мирона Григоровича. Штокман є на козацьке зібрання і оголошує, що страчені були ворогами Радянської влади. У списку на розстріл також значаться Пантелей і Григорія Мелехова і Федот Бодовсков. Дізнавшись про повернення Григорія, Вешенський комуністи обговорюють його подальшу долю; Григорій тим часом знову втікає і ховається у родичів. Переніс тиф Пантелія Прокоповичу не вдається уникнути арешту.

У Казанській починаються безлади. Антип Сінілін, син Авдеіча Брехов, бере участь у побитті Кошового; той, відлежавшись у Степана Астахова, ховається з хутора. Дізнавшись про початок повстання, Григорій повертається додому. Петра вибирають командиром кінної сотні. Розбиті червоними Петро, Федот Бодовсков й інші козаки, обдурені обіцянкою зберегти їм життя, здаються в полон, і Кошовий, при мовчазній підтримці Івана Олексійовича, вбиває Петра; з усіх тих, що з ним козаків врятуватися вдається тільки Степану Астахову і Антипу Бреховічу.Григорія призначають командиром Вешенском полку, а слідом за цим - командиром однієї з повстанських дивізій. Бажаючи помститися за смерть брата, він перестає брати полонених. У боях під Свірідова і за Каргинський його козаки громлять ескадрони червоної кавалерії. Йдучи від чорних думок, Григорій починає пити і ходити по жалмеркам. Під час чергової пиятики Медведєв пропонує змістити Кудінова, командувача всіма силами повстанців, і призначити на його місце Григорія, з тим щоб продовжувати війну проти червоних і кадетів; Григорій відмовляється. У бою під Климівці він особисто рубає чотирьох червоногвардійців, після чого переживає найсильніший нервовий припадок . Выехав со своим вестовым Прохором Зыковым в Вешки, Григорий по дороге освобождает из тюрьмы арестованных Кудиновым родственников ушедших с красными казаков. Наталья узнает о многочисленных изменах мужа, между ними происходит ссора.

Тем временем Сердобский полк, где служат Кошевой, Штокман и Котляров, в полном составе переходит на сторону повстанцев; ещё до начала беспорядков Штокман успевает отправить Мишку с донесением в штаб. Во время стихийного митинга Штокмана убивают, а Ивана Алексеевича вместе с другими коммунистами полка сажают под арест. Пантелей Прокофьевич становится свидетелем случайной встречи сына с Аксиньей и, задумавшись над тем, в кого Григорий уродился таким кобелем, приходит к логичному выводу. В Аксинье просыпается многолетнее чувство к Григорию; в тот же вечер, пользуясь отсутствием Степана, она просит Дарью вызвать ей любимого человека. Их связь возобновляется. Узнав о переходе к повстанцам Сердобского полка, Григорий устремляется в Вешки, чтобы спасти Котлярова и Мишку и выяснить, кто убил Петра. Избитых до неузнаваемости пленных пригоняют на хутор Татарский, где их встречают жаждущие мести родственники погибших вместе с Петром Мелеховым казаков. Дарья обвиняет Ивана Алексеевича в смерти мужа и стреляет в него, Антип Брехович помогает добить Котлярова. Через час после избиения пленных на хуторе появляется насмерть загнавший коня Григорий.

Согласившись возглавить прорыв к Дону, Григорий решает взять с собой Аксинью, а Наталью с детьми оставить дома. Мстя за смерть Ивана Алексеевича и Штокмана, Мишка Кошевой поджигает дома духовенства и зажиточных казаков. Перед тем как спалить курень Коршуновых, Кошевой убивает старого деда Гришаку. Вешки начинают подвергаться интенсивному артиллерийскому обстрелу. Красные готовятся к переправе через Дон в районе расположения громковской сотни, куда тут же отправляется Григорий. Вскоре Прохор приводит к нему в Вешки Аксинью.

К полной неожиданности казаков громковской сотни, занятых исключительно самогоном и бабами, через Дон переправляется красногвардейский полк. Громковцы в панике бегут к Вешенской, куда Григорий успевает подтянуть конные сотни Каргинского полка. Вскоре он узнает, что татарцы бросили окопы. Пытаясь остановить хуторян, Григорий лупит плетью идущего разнузданным верблюжьим галопом Христоню; достается и бегущему неутомимо и резво Пантелею Прокофьевичу, которого не узнающий со спины Григорий называет сукиным сыном и грозится зарубить. Быстро собрав