Короткий переказ твору Дружина мудреця (Артур Шніцлер)

Головний герой оповідання, від чийого імені ведеться розповідь, приїжджає на морський курорт з наміром залишитися там надовго і сповна насолодитися бажаним спокоєм. Тільки що він отримав докторський ступінь, а панночка, за якою він залицявся, вийшла заміж за іншого. Він відчуває, що ціла глава його життя залишається позаду, і це надає йому впевненості і спокою. Але раптом несподівана зустріч ламає його план відпочити від турбот і хвилювань. Під час прогулянки він бачить молоду жінку з маленьким сином і впізнає її. Це Фридерика, зникла з його життя сім років тому. Вони згадують один одного, але тон їх вітальній бесіди натягнутий: Фридерика явно прагне уникнути подальшого спілкування з ним. А герой втрачає голову. Зустріч сколихнула в ньому заборонені спогади про ті дні його юності, які він провів у будинку свого професора, чоловіка Фрідерік. Він знову відчуває себе закоханим в жінку, яка так довго, до самого дня його від'їзду з дому про професора, ставилася до юнака з материнською ніжністю, не більше. Але в день, коли він виїжджав, вона вбігла до нього в кімнату, покрила юнака поцілунками , впавши до його ніг. У цей момент за її спиною прочинилися двері, і остовпілих від жаху юнак побачив обличчя професора. Двері відразу закрилася. Фридерика схопилася, в паніці вивела його з дому і наказала негайно бігти.

Сім років після він не отримував від неї ніяких звісток, і ось, зустрівшись випадково на курорті, вони не вирішуються заговорити про той епізод. Вони влаштовують вітрильну прогулянку на острів, і там між ними відбувається пояснення. Фридерика зізнається, що любила його всі ці роки, і дорікає героя за багаторічне мовчання, коли вони з чоловіком так чекали від нього звісток. Герой у здивуванні: після епізоду в кімнаті його довго мучив страх перед всі бачили чоловіком Фрідерік, як же вона не розуміє, що він не міг писати їм, і настільки легко дорікає його. Фридерика допитується, чи зрозумів він, що змусило її відіслати його тоді так раптово, і герой починає здогадуватися, в чому справа. Фридерика продовжує тим часом: їй здалося, що вона чула кроки за дверима, але там нікого не було, і чоловік повернувся через багато годин після втечі героя. Поки вона розповідає, він відчуває, як щось холоне в грудях. Замість коханої герой бачить поруч з собою чужу жінку. Герой думає про професора, про те, що Фридерика не знає і ніколи не знала, що чоловік бачив її біля його ніг. Він нечутно пішов тоді і повернувся лише через кілька годин. Всі ці роки професор прожив поруч з нею, не видавши себе ні єдиним словом. Герой з жахом усвідомлює, що чоловік їй все пробачив і вона тягне до цих пір безмовне тягар його прощення. Вона раптом перестає бути для нього просто бажаною жінкою, на її місці він бачить привид, оточений непроникною оболонкою глибокого прощення. І він вважає себе не має права відкрити Фрідеріке очі, зняти з неї цей жах. Фридерика не підозрює, що діється з героєм, і продовжує радісно щебетати про свій любові, а потім призначає йому побачення на вечір. Потрясенное мовчання героя вона приймає за вираз щастя, він же не силах поглянути їй в обличчя. У той же вечір він їде і в поїзді намагається уявити, як вона чекає його на узмор'я, але йому бачиться не жива жінка, а тільки безтілесна тінь.