Короткий переказ твору Суперники (Річард Б. Шерідан)

Бравий капітан Джек Абсолют закоханий у чарівну Лідію Ленгвіш, а його друг Фокленда живить пристрасть до кузини Лідії Джулії. Дівчата відповідають шанувальникам палкою взаємністю, і, здається, ніщо не заважає безхмарного щастя героїв. Але це щастя опинилося під загрозою, так як персонажі комедії примудрилися самі себе грунтовно заплутати.

З іншого боку, саме плутанина породила безліч смішних ситуацій і допомогла зрозуміти, що часто головний суперник свого щастя - сама людина ...

Отже, почати треба з того, що Лідія - занадто начитана й романтична особа, щоб змиритися з пересічним жеребом, а саме вийти заміж за багатого і знатного шукача її руки. Тому Джеку Абсолюту мимоволі довелося доглядати за нею під вигаданим ім'ям бідного прапорщика Беверлея. Витівка увінчалася успіхом. Лідія віддала Беверлі своє серце і тепер мріє про життя з ним в чудовій бідності. Сувора тітонька місіс Мадапроп стежить за кожним кроком племінниці, тому закохані зустрічаються таємно, обмінюються листами через слуг і готуються до втечі. Нехай у подібному випадку неповнолітня Лідія позбудеться двох третин свого стану - для неї це ніщо в порівнянні з можливістю пережити власне викрадення. Вся дія комедії відбувається в курортному містечку Баті, куди один за іншим приїздять учасники подій. У їх числі кузина Лідії Джулія. Вона заручена з Фокленда, але весілля все відкладається. А причина - в «нещасний характер» нареченого, який вивів і себе, і наречену сумнівами і ревнощами.

Наступний візит в будинок Лідії та її тітки завдає баронет сер Ентоні Абсолют. Місіс Малапроп - вона постійно не до місця вживає вчені слова і тому вважає себе дуже розумною і освіченою - скаржиться баронета на те, що норовиста племінниця відкидає вигідних наречених. Наприклад, вона холодна до поважного Девонширскому есквайру Акру, зате «кидається на шию» якомусь безрідному прапорщика. У ході цієї розмови сера Ентоні осіняє щаслива ідея - чому б не посватати за Лідію сина Джека! Місіс Малапроп підхоплює цю думку і обіцяє в такому випадку дати Акру офіційну відмову.

Наступним в Бат приїжджає Фокленда. Капітан Абсолют присвячує його в деталі свого роману з Лідією, а коли Фокленда запитує, чи не занадто затягнув його друг гру в Беверлея, Джек з подихом відповідає, що боїться зізнатися Лідії в своєму багатстві. «До цієї неприємності я повинен її підготувати поступово; раніше ніж відкрити їй жорстоку правду, я постараюся стати їй абсолютно необхідним ...»

Фокленда у свою чергу перебуває в нервовій меланхолії: його невідступно терзають тривоги за Джулію. «Я постійно тремчу за її настрій, здоров'я, життя ... Полуднева спека, вечірня роса - все це таїть небезпеку для її життя, а мені життя дорога, тільки поки жива вона ... »Джек запевняє одного, що Джулія в повному здоров'ї і зараз також перебуває в Баті. Якраз в цей час з візитом є Акр - сусід Джулії по Девоншир, і після знайомства з Фокленда він радісно підтверджує, що дівчина цілком бадьора і весела. Тут-то дає себе знати «нещасний характер» ревнивця: тепер Фокленда мучить, що наречена була весела, незважаючи на розлуку з ним. «Щебетала, співала, веселилася - і жодної думки про мене ... Про демони! ..»

А Акр скаржиться капітану на холодність Лідії, закоханої, за чутками, в якогось Беверлея. Есквайр поспішив у Бат, щоб придбати світський лоск, одягнутися і завоювати серце примхливої красуні. А ось і сер Ентоні. Він украй здивований, знайшовши сина в Баті, однак без зайвих слів приступає до справи: категоричним тоном сповіщає сина, що прийняв рішення про його одруження, а коли капітан настільки ж категорично противиться батьківської волі, обрушує на Джека галасливі прокляття і віддаляється в гніві.

«Але ж сам одружився з любові! І кажуть, в молодості був відчайдушний гульвіса і справжній гульвіса », - задумливо зауважує вслід йому капітан.

Тим часом від служниці Лідії лакей капітана дізнається, що у Беверлея з'явився небезпечний суперник - капітан Абсолют, від імені якого Лідії вже зроблено пропозицію сером Ентоні. Тут же ця новина доходить і до самого Абсолюту - Беверлея.

Отже, шлюб, який наполегливо пропонував Джеку його батько, виявляється тією самою партією, до якої капітан пристрасно прагне. Син вирішує швидше виправити свою помилку і при новій зустрічі з сером Ентоні приймає покаянний вигляд. При цьому він, зрозуміло, прикидається, що вперше чує ім'я Лідії, і лише смиренно підкоряється батьківської волі. Баронет торжествує.

Фокленда тим часом влаштовує сцену бідній Джулії. Він так нищить її докорами і підозрами в недостатній до нього любові, що навіть ангельське терпіння дівчата лопається. «О, ви терзає мені серце! Я більше не в силах виносити цього », - кидає вона горе-нареченому. Після її відходу Фокленда, як зазвичай, починає бичувати сам себе і несамовито проклинати свою вдачу. Однак він бачить у своїй поведінці і певну душевну «витонченість» і вишуканість почуттів.

А Джек з'являється у вітальні місіс Малалроп як син сера Ентоні і наречений Лідії. У цій ролі він прихильно зустрінутий старої мегерою. Вона навіть ділиться з ним своїм обуренням щодо перехопленого листа нестерпної Беверлея до Лідії. Капітан змушений коментувати власне послання, роблячи вигляд, що вперше тримає його в руках, і лицемірно проклинати нахабство прапорщика. Зате після цього тітка на його прохання