Дон Херонімо перебуває в крайнє здивування від дивної примхи дочки: вона втекла з Мендосой, тобто з тим самим чедовеком, за якого батько збирався її видати заміж. «Це просто незбагненно!» У цей час слуги подають йому один за іншим два листи - одне від Мендоси, інше - від Луїса. В обох міститься прохання вибачити за втечу і благословити на шлюб по любові. Дон Херонімо добродушно бурчить, продовжуючи дивуватися, як швидко змінюється настрій дочки. «Не далі як вранці вона готова була скоріше померти, ніж вийти за нього заміж ...»

Щоб заспокоїти серце бідній Луїс, він пише відповідь, висловлюючи згоду на її шлюб - при цьому не уточнює, з ким саме, тому що впевнений, що вона веде мову про португальців. Надіславши листа зі слугою, дон Херонімо розпоряджається влаштувати багатющий вечерю на честь радісної події.

А його син, дон Фернандо, що збився з ніг у пошуках зниклої Клари, в цей час стикається на площі з Мендосой. Він чує, як португалець бурмоче: «Тепер Антон може одружитися на Кларі або не одружуватися ...» Фернандо, остовпівши, наступає на комерсанта з розпитуваннями, і той зізнається, що з'єднав Антоніо і «донью Клару». «Смерть і божевілля» - вигукує ревнивий закоханий, продовжуючи випитувати подробиці. Він загрожує проткнути Мендосу шпагою, якщо той не відкриє, куди вирушили «ці зрадники». Наляканий комерсант називає монастир Святої Каталіни і поспішає ретируватися від оскаженілого Фернандо. Той же, киплячо від гніву, прагне помститися коханій і найкращому другові за зраду. Дія переноситься в монастирський сад, де гуляють Луїса і Клара в чернечих одежах. Клара зізнається, що вже не сердиться на Фернандо і готова його пробачити. Коли з'являється Антоніо, Клара залишає закоханих одних. Антон каже Луїсі, що нічого не чекає від її витівки з листом батькові. Луїса розуміє його сумніви, проте завбачливо зауважує, що в бідності нерідко гине найщиріше почуття. «Якщо ми хочемо зробити любов нашим домашнім богом, ми повинні постаратися забезпечити йому зручне житло».

У цей час приносять відповідь дона Херонімо. Луїса читає його вголос, не вірячи власним очам: «Дорога дочка, ощаслив свого коханого. Я висловлюю повну згоду ... »і т. д. Антоніо перечитує лист, упевнений, що це якась помилка. А тому він квапить Луїсу обвінчатися з ним, щоб її батько не міг відступити від свого слова. Після їх відходу з'являється розгніваний Фернандо. Зустрівши Клару в рясі і вуалі, він не впізнає її і лише цікавиться, де Клара та Антон. Дівчина відповідає, що вони відправилися вінчатися. Проклинаючи небо, Фернандо дає слово розладнати цю весілля.

До батька Пабло одночасно звертаються з проханням здійснити обряд вінчання два нареченого - Антон і Мендоса. За терміновість обидва розуміюче кладуть йому гроші в кишеню. Коли у дворі собору з'являється Фернандо, Мендоса, знайомий вже з його гарячим вдачею, поспішно тікає. Зате по черзі з'являються дена Луїса і дена Клара. Вони скидають вуалі, і непорозуміння нарешті з'ясовується до загальної радості. Фернандо щасливий. Він просить вибачення у всіх за те, що був засліплений ревнощами і запідозрив одного в зраді, а кохану в зраді. Дві пари йдуть за святим отцем, щоб тут же брати шлюб. «Часто чує Гіменей пишних клятв фальшивий дзвін, але блаженством світлих днів нагороджує вірних він», - співає хор.

Дон Херонімо клопочеться перед початком урочистої вечері. А от і його новий зять Ісаак Мендоса. Господар кидається до нього з обіймами, інтресуясь, де ж Луїса. Мендоса гордо відповідає, що вона за дверима і жадає благословення. «Бідне дитя, як я буду щасливий побачити її чарівне личко», - поспішає дон Херонімо зустріти дочку. Однак через кілька секунд перед ним постає зовсім не красуня Луїса. «Та це ж, убий мене бог, стара Маргарита», - вигукує вражений дон Херонімо. Слід суперечка, при якій Дуенья наполегливо називає колишнього господаря дорогим татком. З'явилися Луїса з Антоніо посилюють загальну плутанину. Нарешті Дуенья визнається, що підстроїла всю цю комедію в помсту за насильство над її пані. Тепер вона сама стала законною дружиною Мендоси, і корисливого португальцю нічого не залишається, як підкоритися долі. «Немає нічого презирством і смішніше, ніж шахрай, який став жертвою власних витівок», - зауважує з цього приводу Антоніо.

Дону Херонімо відкривається правда - Мендосу вабило лише придане Луїс, інакше він ніколи не спокусився б на особу із зовнішністю старої дуеньї. Тепер батько сімейства вже іншими очима дивиться на скромного Антоніо. Тим більше що молода людина заявляє, що не претендує на багатство. Тим самим він остаточно підкорює серце старого.

Останнє явище - ще одні щасливі наречені, Клара і Фернандо. Дон хороніма визнає, що син одружився на чарівній молодий особі, і до того ж багатій спадкоємиці. Словом, привід для урочистої вечері залишається. А оскільки все для цього вже готове, веселощі розгоряється. Будинок заповнюється друзями і сусідами, починається ніч з танцями, співами і вином.

Я дорогим гостям

Урок веселощів дам.

Прийшла для всіх

Пора утіх -

Вино, і танок, і сміх,

- Співає радісний дон хороніма, а разом з ним і всі персонажі.