Короткий переказ твору Розбійники (Фрідріх Шиллер)

Дія відбувається в сучасній автору п'єси Німеччини. Сюжет розгортається протягом двох років. Драмі предпослан епіграф Гіппократа, який у російській перекладі звучить так: «Чого не зціляють ліки, зціляє залізо; чого не зціляє залізо, зціляє вогонь».

В основі сюжету лежить сімейна трагедія. У родовому замку баронів фон Моор живуть батько, молодший син Франц і вихованка графа, наречена старшого сина, Амалія фон Едельрейх. Зав'язкою служить лист, отриманий нібито Францем від «лейпцігського кореспондента», в якому розповідається про безпутної життя знаходиться в університеті в Лейпцигу Карла фон Моора, старшого сина графа. Засмучений поганими новинами старий фон Моор дозволяє Францу написати лист Карлу і повідомити йому, що розгніваний поведінкою свого старшого сина граф позбавляє його спадщини і свого батьківського благословення.

У цей час в Лейпцигу, в корчмі, де збираються зазвичай студенти Лейпцизького університету, Карл фон Моор чекає відповіді на свій лист до батька, в якому він щиросердно розкаюється у своїй розпусної життя і обіцяє надалі займатися справою. Приходить лист про богемських лісах, відбирати у багатих подорожніх гроші і пускати їх в оборот. Бідним студентам ця думка здається привабливою, але їм потрібен отаман, і, хоча сам Шпігельберг розраховував на цю посаду, всі одноголосно обирають Карла фон Моора. Сподіваючись, що «кров і смерть» змусять його забути колишнє життя, батька, наречену, Карл дає клятву вірності своїм розбійникам, а ті в свою чергу присягають йому.

Тепер, коли Францу фон Моор вдалося вигнати свого старшого брата з люблячого серця батька, він намагається очорнити його і в очах його нареченої, Амалії. Зокрема, він повідомляє їй, що діамантовий перстень, подарований нею Карлу перед розлукою в заставу вірності, той віддав розпусниця, коли йому вже нічим було заплатити за свої любовні втіхи. Він малює перед Амалією портрет хворобливого жебрака в лахмітті, з рота якого тхне «смертоносною нудоти» - такий її улюблений Карл тепер. Але не так-то просто переконати любляче серце, Амалія відмовляється вірити Францу і проганяє його геть.

Але в голові Франца фон Моора вже дозрів новий план, який нарешті допоможе йому здійснити свою мрію, стати володарем спадщини графів фон Моор. Для цього він підмовляє побічного сина одного місцевого дворянина, Германа, переодягтися і, прийшовши до старого Моор, повідомити, що він був свідком смерті Карла, який брав участь у битві під Прагою. Серце хворого графа навряд чи витримає це жахлива звістка. За цей Франц обіцяє Герману повернути йому Амалію фон Едельрейх, яку колись в нього відбив Карл фон Моор.

Так все і відбувається. Старий Моор згадує з Амалією свого старшого сина. У цей час є переодягнений Герман. Він розповідає про Карла, залишеному без жодних засобів до існування, а тому решівшем взяти участь у пруссько-австрійської кампанії. Війна закинула його в Богемії, де він геройськи загинув. Вмираючи, він просив передати свою шпагу батькові, а портрет Амалії повернути їй разом з її клятвою вірності. Граф фон Моор звинувачує себе у смерті сина, він відкидається на подушки, і його серце, здається, зупиняється. Франц радіє довгоочікуваної смерті батька.

Тим часом у Богемський лісах розбійничає Карл фон Моор. Він сміливий і часто грає зі смертю, так як втратив інтерес до життя. Свою частку видобутку отаман віддає сиротам. Він карає багатих, що грабують простих людей, слід принципом: «Моє ремесло-відплата, помста - мій промисел».

А в родовому замку фон Моором править Франц. Він досяг своєї мети, але задоволення не відчуває: Амалія як і раніше відмовляється стати його дружиною. Герман, зрозумівши, що Франц обдурив його, відкриває фрейлін фон Едельрейх «страшну таємницю» - Карл фон Моор живий і старий фон Моор теж.

Карл зі своєю зграєю потрапляє в оточення богемських драгунів, але їм вдається вирватися з нього ціною загибелі всього одного бійця, богемські ж солдати втратили близько 300 чоловік. У загін фон Моора проситься чеський дворянин, який втратив всі свої статки, а також кохану, яку звуть Амалія . Історія молодої людини сколихнула в душі Карла колишні спогади, і він вирішує вести свою зграю у Франконію зі словами: «Я повинен її бачити!»

Під ім'ям графа фон Бранда з Мекленбурга Карл проникає в свій родовий замок. Він зустрічає свою Амалію і переконується, що вона вірна «загиблому Карлу». У галереї серед портретів предків він зупиняється біля портрета батька і крадькома змахує сльозу. Ніхто не дізнається старшого сина графа, лише всевидющий і вічно всіх підозрюючи Франц вгадує в гості свого старшого брата, але нікому не каже про свої здогади. Молодший фон Моор змушує свого старого дворецького Даніеля дати клятву, що той вб'є приїжджого графа. За шрамом на руці дворецький впізнає в графі фон Бранде Карла, той не в силах брехати старому слузі, який виховував його, але тепер він повинен поспішати назавжди покинути замок. Перед зникненням він вирішує все ж таки побачити Амалію, яка відчуває до графа відчуття, які у неї колись були пов'язані тільки з однією людиною - Карлом фон Моором. Невпізнаний гість прощається з фрейлін.

Карл повертається до своїх розбійникам, вранці вони залишать ці місця, а поки він блукає по лісі, в темряві він чує голос і бачить вежу. Це Герман прийшов крадькома, щоб нагодувати в'язня, замкненого тут. Карл зриває замки