Обурений народ під вікнами королівського палацу вимагає смертної кари для леді Стюарт. Після роздумів Єлизавета все ж підписує рішення суду про страту і вручає його своєму секретарю. У папері сказано, що шотландська королева вже на світанку повинна бути страчена Секретар коливається, чи віддавати цей документ для негайного приведення вироку у виконання, але опинився в приймальні королеви лорд Берлі вириває папір з його рук.

У дворі замку Фотрінгей будують ешафот, а в самому замку Марія прощається з близькими їй людьми. Леді Стюарт спокійна, лише наодинці зі своїм дворецьким Мельвиль вона зізнається, що її потаємним бажанням було б спілкування з католицьким духівником. Старий відкривається їй, що він прийняв духовний сан і тепер готовий відпустити їй всі її гріхи. Остання прохання Марії - це щоб після її смерті все було в точності виконано за її заповітом. Своє серце вона просить відправити до Франції і там поховати. З'являється граф Лестер, він прийшов виконати наказ Єлизавети - супроводити Марію до місця страти.

У цей час в королівському замку Єлизавета чекає звісток з Фотрінгея. До неї приходить старий граф Шрусбері, який повідомляє, що писарі Марії, які в суді показували на винність своєї пані у замаху на англійський престол, відмовилися від своїх слів і зізналися у наклепі на леді Стюарт. Єлизавета удавано зображує своє каяття в поставленої нею підписи під рішенням суду і звалює всю провину на свого неметкого секретаря. Входить лорд Берлі. Марія Стюарт страчена. Єлизавета звинувачує його в поспішності приведення вироку у виконання. Лорд Шрусбері повідомляє про своє рішення піти від двору. Граф Лестер відбуває відразу після страти Марії до Франції.