Короткий переказ твору Ченчі (Персі Біші Шеллі)

Дія відбувається в Італії XVI ст., Коли на папському престолі сидить папа Клемент VIII.

Граф Ченчі, багатий римський вельможа, глава великої родини, прославився своїм безпутність і мерзенними злочинами, які він навіть не вважає за потрібне приховувати. Він упевнений у своїй безкарності, тому що й тато, засуджуючи його гріхи, готовий пробачити їх графу за щедрі дари. У відповідь на вмовляння і докори оточуючих Ченчі без тіні збентеження заявляє: «Мені солодкий вид агонії і почуття, / Що хтось там помре, а я живу. / У мені немає ні каяття, ні страху, / Які так мучать інших ».

Навіть до власних дружині і дітям граф Ченчі не відчуває нічого, крім злоби, презирства і ненависті. Не бентежачись присутністю папського кардинала Камілло, він посилає прокляття синам, яких сам же вислав з Рима. Трохи пізніше він влаштовує пишний бенкет, на якому, цілком щасливий, підносить Богу хвали за відплата синам. Що сидить поряд дочка Ченчі, красуня Беатріче, починає підозрювати, що з братами сталося нещастя - інакше з чого б батькові так радіти. І справді, Ченчі оголошує їй та її мачусі Лукреції, що два його сини мертві: одного задавив звалився церковний звід, іншого помилково зарізав ревнивий чоловік. Беатріче знає, що старший брат Джакомо розорений батьком і тягне з родиною жалюгідне існування. Дівчина відчуває, що наступною жертвою може стати вона, батько вже давно кидає на неї хтиві погляди. У відчаї Беатріче звертається до високим гостям, шукаючи у них заступництва і захисту. Але гості, знаючи запальний і мстивий характер господаря, зніяковіло розходяться.

Беатріче, з юності закохана в Орсино, що став священиком, ще сподівалася, що прохання Орсино римському папі буде прийнято, тато зніме з коханого сан, вони зможуть одружитися, і тоді їй вдасться вислизнути з-під влади душогуба-батька, а проте приходить звістка, що прохання Орсино повернулося нерозпечатаним, тато не побажав вникати в це прохання. Близький до тата кардинал Камілло дає зрозуміти - тато, впевнений, що діти ображають старого батька, підтримує сторону графа, хоча і заявляє, що має намір дотримуватися нейтралітету. Беатріче відчуває, що їй не вибратися з павукової мережі батька.

У III акті Беатріче з'являється у люблячої її мачухи Лукреції в повному розпачі, їй здається, що в голові у неї розверстані рана: розум її не може осягнути всю жахливість події. Насильство сталося, Беатріче блудлива власним батьком. Дівчина відкидає думку про самогубство, оскільки в очах церкви це великий гріх, але де їй шукати захисту? Лукавий Орсино радить подати до суду, але Беатріче не вірить у справедливість суду, оскільки навіть римський папа не вважає за потрібне втручатися в злочинних діянь її батька, а небеса немов би навіть допомагають Ченчі.

Не сподіваючись знайти розуміння і підтримку де-небудь, Беатріче разом з раніше лагідної і богобоязливої мачухою Лукрецією починає будувати плани вбивства тирана. В якості виконавців Орсино пропонує використовувати двох волоцюг, яким «все одно, що хробак, що людина». За задумом Беатріче, вбивці повинні напасти на Ченчі на мосту над прірвою по дорозі до замку, куди граф має намір відіслати дочка і дружину, щоб там без перешкод знущатися над ними. До змовникам приєднується роздавлений жорстокістю і віроломством батька Джакомо.

Всі вони з надією чекають звістки про смерть Ченчі, але з'ясовується, що тирану знову пощастило: він проїхав міст годиною раніше призначеного часу.

У гірському замку, перед дружиною, Ченчі дає волю своїм низьким почуттям і помислів. Він не боїться померти без покаяння, не боїться Божого суду, вважаючи, що чорна душа його - «бич Божий». Він жадає насолодитися приниженням гордячки Беатріче, мріє позбавити своїх спадкоємців за все, крім збезчещеного імені.

Почувши, що дочка виявляє непокірливість і не є за наказом батька, Ченчі обрушує на неї численні жахливі прокляття. Його душа не знає ні любові, ні каяття.

Ясно усвідомлюючи, що іншого шляху уникнути нових мук і принижень у неї та її рідних просто немає, Беатріче остаточно вирішується на батьковбивство. Разом з братом і мачухою вона чекає найманих вбивць, сподіваючись, що Ченчі вже мертвий, але ті приходять і зізнаються, що не посміли прикінчити сплячого старого. У відчаї Беатріче вихоплює у них кинджал, готова сама здійснити страту тирана. Засоромившись, вбивці видаляються і через недовгий час оголошують, що Ченчі мертвий.

Але не встигають Беатріче, її молодший брат Бернардо, Лукреція і Орсино випробувати полегшення при цій звістці, як з'являється легат Савеллі і вимагає графа Ченчі - йому належить відповісти на ряд серйозних звинувачень. Легату повідомляють, що граф спить, але місія Савеллі не терпить зволікання, він наполягає, його ведуть в спальню, вона порожня, але невдовзі під вікном спальні, в гілках дерева виявляють мертве тіло Ченчі.

Розгніваний Савеллі вимагає, щоб усі вирушили з ним у Рим для розслідування вбивства графа. Змовників охоплює паніка, одна Беатріче не втрачає мужності. Вона гнівно звинувачує слуг закону і папського престолу в бездіяльності і потуранні злочинам батька, а коли відплата сталося, то тих, хто раніше просив, але не отримував захисту від утисків тирана, тепер з готовністю засуджують як злочинців.

Проте суд над ними неминучий, їх усіх відправляють до Риму. Спійманий найманий вбивця під тортурами зізнається у скоєному і підтверджує вирвані у нього на дибі звинувачення.