Короткий переказ твору Звільнений Прометей (Персі Біші Шеллі)

Романтична утопічна драма Шеллі написана білим п'ятистопним ямбом.

Дія починається в Кавказьких горах, де в ущелині серед покритих льодом скель нудиться в ланцюгах титан Прометей. Біля ніг його океаніди Пантея та Йона співчутливо слухають його закиди, звернені до верховного бога, Юпітеру. Прометей нагадує самодержцю, що колись допоміг йому взяти владу над богами, за що Юпітер відплатив йому чорною невдячністю. Він прикував титану до скелі, прирік його на муки: його тіло терзає з волі Юпітера кровожерний орел. Але цього йому здалося мало. Він зненавидів, і людей, яким Прометей дарував вогонь і світоч знання, і тепер насилає біди на все людство. Однак Прометей відмовляється підкоритися тирану. Він вірить, що «любов, свобода, правда» восторжествують, він згадує своє страшне прокляття тирану і не сумнівається, що деспот впаде й відплата - нескінченна борошно вічного самотності - нужда. Прометея не лякають ні фізичні муки, ні фурії, що терзають його розум і душу. Він твердо вірить у своє призначення: «бути опорою, рятівником страждальця-людини». Єдиною втіхою для титану є його спогади про кохану, прекрасною океаніди Азії. Пантея повідомляє йому, що любляча його Азія незмінно чекає його в Індії.

З'явившись Азії, Пантея говорить про любов до неї Прометея. Азія віддається спогадам про минуле кохання і мрій про возз'єднання з коханим.

Разом з Пантея Азія йде в печеру, де сидить Демогоргон - «потужний морок», що не має «ні ясних рис, ні образу, ні членів». Азія запитує Демогоргона про те, хто створив світ, думка, почуття, злочин, ненависть і все, властиве земного життя, і на всі питання Демогоргон відповідає однаково: самодержавний Бог. Але хто тоді пан Юпітер, запитує Азія, і Демогоргон говорить: «Всі парфуми - якщо служать злу, - раби. / Такий чи ні Юпітер - можеш бачити ».

Відчувши надію на звільнення від тиранічної влади Юпітера, Азія запитує, коли впадуть кайдани Прометея. Однак Демогоргон знову відповідає неясно, перед Азією проносяться туманні бачення.

Тим часом на небесному престолі Юпітер насолоджується своєю могутністю. Єдине, що дратує його, - це непокорство людини, що підриває його самодержавну владу.

На колісниці Години є йому похмурий Демогоргон. «Хто ти?» - Запитує Юпітер і чує у відповідь: «Вічність». Демогоргон пропонує Юпітеру слідувати за ним у вічну темряву. Обурений Юпітер обсипає його прокльонами, але Година настала - він скинуть з трону, стихії, до яких він звертається, йому не підпорядковуються більш, і він падає вниз, у темряву.

Радість охоплює богів при вести про падіння тирана. На колісниці Духа Години в Кавказькі гори спускаються Азія і Пантея. Геркулес звільняє Прометея від ланцюгів, Прометей невимовно щасливий бачити прекрасну кохану Азію, будує плани нової радісного життя для себе і врятованих ним людей. Земля розповідає йому та Азії про свої муки, коли всюди на ній панував дух ворожнечі.

До загальної радості Дух Години повідомляє, що після падіння тирана-самодержця серед людей відбулися великі зміни: «презирство, і жах, і ненависть, і самоприниження в очах людських погасли», «зникли ревнощі, заздрість, віроломство» ... Спустившись на землю, Прометей і Азія чують, як Духи Розуму людського оспівують торжество свободи і любові. Чудові бачення проносяться перед ними, і серед них - прекрасний Дух Землі, дитя Азії. Земля описує неймовірне перетворення світу: «... Болото думки, що спали від віку, / Вогнем любові обурене ... / ... З багатьох душ єдиний дух постав».

І нарешті, що постав перед ними Демогоргон, втілення вічного мороку, сповіщає, що завдяки Сину Землі настало царство Терпіння, Мудрості, Ніжності, Доброти. І в цьому царстві правити буде Краса.