Короткий переказ твору Приборкання норовливої (Вільям Шекспір)

Меднік Крістофер Слай засинає п'яним сном у порога трактиру. З полювання повертається лорд з єгерями і слугами і, виявивши сплячого, вирішує зіграти з ним жарт. Його слуги відносять Слая в розкішну постіль, миють у запашній воді, переодягають у дороге плаття. Коли Слай прокидається, йому кажуть, що він - благородний лорд, який був охоплений божевіллям і проспав п'ятнадцять років, причому йому снилося, що він накоїв був лиха. Спочатку Слай наполягає, що він «рознощик за походженням, чесальники за освітою, ведмежатник по примхам долі, а по теперішньому ремесла - мідник», але поступово дозволяє переконати себе, що він дійсно важлива персона і одружений на чарівній леді (насправді це переодягнений паж лорда). Лорд сердечно запрошує до свого замку мандрівну акторську трупу, присвячує її членів у план розіграшу, а потім просить їх зіграти веселу комедію, нібито для того щоб допомогти уявному аристократу позбутися від хвороби.

Люченціо, син багатого пізанці Вінченцо, приїжджає до Падуї, де збирається присвятити себе заняттям філософією. Його довірений слуга Трані вважає, що при всій відданості Арістотелем «Овідієм не можна нехтувати». На площі з'являється багатий падуанський дворянин Баптиста в супроводі доньок - старшій, безглуздої і зухвалої Катаріни, та молодшої - тихою і лагідною Бьянкі. Тут же знаходяться і два нареченого Бьянкі: Гортензія і молодиться старий Греміо (обидва - жителі Падуї). Баптиста повідомляє їм, що не видасть Б'янку заміж, поки не знайде чоловіка для старшої дочки. Він просить допомогти знайти для Б'янки вчителів музики і поезії, щоб бідолаха не нудьгувала у вимушеній самітництві. Гортензії й Греміо вирішують тимчасово забути про своє суперництво, щоб знайти чоловіка для Катаріни. Це завдання не з легких, оскільки «сам чорт не знайшов спільної мови з нею, так злоблива» і «при всьому багатстві її батька ніхто не погодиться одружитися з відьму з пекла». Люченціо з першого погляду закохується в красуню лагідну і вирішує проникнути в її будинок під виглядом вчителя. Трані, у свою чергу, повинен зображувати свого пана і посвататися до Бьянка через її батька.

Ще один дворянин приїжджає до Падуї з Верони. Це Петруччо - старий друг Гортензія. Він відверто зізнається, що приїхав до Падуї, «щоб досягти успіху і вигідно одружуватися». Гортензія жартома пропонує йому Катаріну - адже вона красива і посаг за нею дадуть багате. Петруччо тут же вирішує йти свататись. Попередження стурбованого одного про поганому вдачу нареченої, її сварливість і впертості не чіпають молодого Верона: «Та хіба слух мій до шуму не звик? / Так хіба не чув я львів гарчання? »Гортензії й Греміо згодні оплатити витрати Петруччо, пов'язані зі сватанням. Всі відправляються в будинок Баптисти. Гортензія просить друга представити його як вчителя музики. Греміо збирається рекомендувати як вчителя поезії переодягненого Люченціо, який лицемірно обіцяє підтримати сватання рекомендувача. Трані в костюмі Люченціо також оголошує себе претендентом на руку Бьянкі.

У будинку Баптисти Катаріна прискіпується до плаксивою сестрі і навіть б'є її. З'явився в компанії, гортензії й всіх інших Петруччо відразу ж заявляє, що жадає побачити Катаріну, яка, мовляв, «розумна, скромна, привітна, красива і славиться люб'язним поводженням». Він представляє Гортензія в якості вчителя музики Лічіо, а Греміо рекомендує Люченціо як молодого вченого на ім'я Камбіо. Петруччо запевняє Баптисту, що завоює любов Катаріни, адже «вона непокірна, але і він упертий». Його не лякає навіть те, що Катаріна зламала лютню об голову уявного вчителя у відповідь на безневинне зауваження. При першій зустрічі з Катаріною Петруччо жорстко і насмішкувато парирує всі її витівки ... І отримує ляпаса, яку змушений стерпіти: дворянин не може вдарити жінку. Все ж він каже: «Народжений я, щоб приборкати тебе / І зробити кішечкою з дикої кішки». Петруччо вирушає до Венеції за весільними подарунками, прощаючись з Катаріною словами: «Цілуй ж, Кет, мене без побоювання! Граємо весілля в цю неділю! »Греміо і зображає Люченціо Трані вступають у боротьбу за руку Бьянкі. Баптіста вирішує віддати дочку того, хто призначить їй більшу спадщину після своєї смерті («удовину частина»). Трані виграє, але Баптиста хоче, щоб обіцянки були особисто підтверджені Вінченцо, батьком Люченціо, який є справжнім господарем капіталу.

Під ревнивим поглядом Гортензія Люченціо в образі вченого Камбіо пояснюється Бьянка в любові, нібито проводячи урок латині. Дівчина не залишається байдужою до уроку. Гортензія намагається порозумітися за допомогою гам, але його залицяння відкинуті. У неділю Петруччо з образливим запізненням приїжджає на своє весілля. Він сидить на заїждженої шкапі, у якої хвороб більше, ніж волосся в хвості. Одягнений він у неймовірні лахміття, які ні за що не бажає змінити на пристойний одяг. Під час вінчання він веде себе як дикун: дає стусана священика, вихлюпує вино в обличчя паламаря, вистачає Катаріну за шию і дзвінко чмокає в губи. Після церемонії, незважаючи на прохання тестя, Петруччо не залишається на весільний бенкет і відразу відвіз Катаріну, незважаючи на її протести, зі словами: «Тепер вона майно моє: / Мій будинок, комора, господарське начиння, / Мій кінь, осел, мій віл - все, що завгодно ».

Греміо, слуга Петруччо, є в заміський будинок свого господаря і повідомляє іншим слугам, що зараз приїдуть молоді. Він розповідає про безліч