Короткий переказ твору Ромео і Джульєтта (Вільям Шекспір)

Дія трагедії охоплює п'ять днів одного тижня, протягом яких відбувається фатальна низка подій.

Перший акт починається з бійки слуг, які належать до двох ворогуючих сім'ям - Монтеккі і Капулетті. Неясно, що послужило причиною ворожнечі, очевидно лише, що вона давня і непримиренна, що втягує у вир пристрастей і молодих, і старих. До слугам швидко приєднуються знатні представники двох будинків, а потім і самі їх голови. На залитій липневим сонцем площі закипає справжній бій. Городянам, втомленим від ворожнечі, ледве вдається розняти забіяк. Нарешті прибуває верховний правитель Верони - князь, який наказує припинити зіткнення під страхом смерті, і сердито видаляється.

На площі з'являється Ромео, син Монтеккі. Він вже знає про недавню страйку, але думки його зайняті іншим. Як і належить у його віці, він закоханий і страждає. Предмет його неподіленої пристрасті - якась неприступна красуня Розалін. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволіо добродушно радить звернути увагу на інших дівчат і сміється над запереченнями одного.

У цей час Капулетті наносить візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиної дочки господарів. Джульєтті ще не виповнилося й чотирнадцяти, але батько погоджується на пропозицію. Паріс знати, багатий, красивий, і про кращий нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Паріса на щорічний бал, який вони дають у цей вечір. Господиня відправляється в покої дочки, щоб попередити Джульєтту про сватання. Утрьох - Джульєтта, мати і годувальниця, виростила дівчинку, - вони жваво обговорюють новину. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі.

На пишний бал-карнавал в будинку Капулетті під масками проникають кілька молодих людей з ворожого табору - у тому числі Бенволіо, Меркуціо і Ромео. Всі вони гарячі, гострі на язик і шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо - найближчий друг Ромео. Сам Ромео охоплений на порозі будинку Капулетті дивною тривогою. «Добра не чекаю. Невідоме щось, / Що заховано поки ще в темряві, / Але зародиться з нинішнього балу, / Передчасно вкоротить мені життя / Виною якихось дивних обставин. / Але той, хто направляє мій корабель, / Вже підняв вітрило ... »

У штовханині балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості й челядь, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно сліпучої блискавки, їх вражає любов.

Світ для обох моментально перетворюється. Для Ромео з цього миті не існує минулих уподобань: «Любив я хоч раз до цих пір? / О ні, то були помилкові богині. / Я істинної краси не знав відтепер ... »Коли він вимовляє ці слова, його по голосу дізнається двоюрідний брат Джульєтти Тібальт, негайно хапаються за шпагу. Господарі просять його не піднімати шум на святі. Вони зауважують, що Ромео відомий благородством і немає біди, навіть якщо він побував на балу. Вражений Тібальт затаює образу.

Ромео тим часом вдається обмінятися з Джульєттою кількома репліками. Він у костюмі ченця, і за капюшоном вона не бачить його обличчя. Коли дівчина вислизає із залу на поклик матері, Ромео від годувальниці дізнається, що вона - дочка господарів. Через кілька хвилин Джульєтта робить таке ж відкриття - через ту ж годувальницю вона з'ясовує, що Ромео - син їх заклятого ворога! «Я втілення ненависної сили / Недоречно через незнання полюбила».

Бенволіо і Меркуціо йдуть з балу, не дочекавшись одного. Ромео в цей час нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Капулетті. Чуття наводить його до балкона Джульєтти, і він, завмираючи, чує, як вона вимовляє його ім'я. Не витримавши, юнак відкликається. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з'єднати свої долі. «Мені не підвладне те, чим я володію. / Моя любов без дна, а доброта - як широчінь морська. / Чим я більше витрачаю, тим стаю безмежний і багатшим »- так говорить Джульєтта про вразив її почуття. «Свята ніч, свята ніч ... / Так непомірно щастя ...» - вторить їй Ромео. З цього моменту Ромео і Джульєтта діють з надзвичайною твердістю, відвагою і разом з тим обережністю, повністю підпорядковуючись поглинула їхнього кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворюються в навчених вищим досвідом людей.

Їх повіреними стають чернець брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниці Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. У келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям.

Але у Вероні як і раніше спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо у тих, хто і без того запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час на площі і сперечається з Бенволіо, хто з них більше любить сварки. Коли з'являється задирака Тібальт з приятелями, стає ясно, що без сутички не обійтися. Обмін їдкими колкостями перерваний приходом Ромео. «Відстаньте! От мені потрібна людина, - заявляє Тібальт і продовжує: - Ромео, сутність почуттів моїх до тебе вся виразність у слові: ти мерзотник ». Однак гордец Ромео не хапається у відповідь за шпагу, він лише говорить Тібальта, що той помиляється. Адже після вінчання з Джульєттою