Короткий переказ твору Венеціанський купець (Вільям Шекспір)

Венеціанського купця Антоніо томить безпричинна печаль. Його друзі, Салеріо і Соланіо, намагаються пояснити її турботою за кораблі з товарами або нещасною любов'ю. Але Антоніо відкидає обидва пояснення. У супроводі Граціано і Лоренцо з'являється родич та найближчий друг Антоніо - Бассаніо. Салеріо і Соланіо йдуть. Балагура Граціано намагається розвеселити Антоніо, коли ж це не вдається («Світ - сцена, де у кожного є роль, - каже Антоніо, - моя - сумна»), Граціано видаляється разом з Лоренцо. Наодинці зі своїм другом Бассаніо зізнається, що, ведучи безтурботний спосіб життя, залишився зовсім без коштів і змушений знову просити в Антоніо грошей, щоб відправитися в Бельмонт, маєток Порції, багатої спадкоємиці, в красу і чесноти якої він палко закоханий і в успіху сватання до якої впевнений. Готівки у Антоніо немає, але він пропонує одному знайти кредит на його, Антоніо, ім'я.

Тим часом у Бельмонте Порція скаржиться своєї служниці Нерісси («Чорненька»), що за заповітом батька не може ні вибрати, ні відкинути нареченого сама. Її чоловіком стане той, хто вгадає, вибираючи з трьох скриньок - золотого, срібного та свинцевого, в якому знаходиться її портрет. Нерісса починає перераховувати численних женихів - Порція отруйно висміює кожного.Тільки про Бассаніо, вченого і воїна, колись відвідати її батька, вона згадує з ніжністю.

У Венеції Бассаніо просить купця Шейлока позичити йому три тисячі дукатів на три місяці під поручительство Антоніо. Шейлок знає, що весь стан поручителя довірено моря. У розмові з що ще Антоніо, якого він люто ненавидить за презирство до свого народу і до свого заняття - лихварства, Шейлок нагадує про незліченних образах, яким Антоніо піддавав його. Але оскільки сам Антоніо дає в борг без відсотків, Шейлок, бажаючи здобути його дружбу, теж дасть йому позику без відсотків, лише під жартівливий заставу - фунт м'яса Антоніо, який Шейлок в якості неустойки може вирізати з будь-якої частини тіла купця. Антоніо в захваті від жарту і доброти лихваря. Бассаніо повний поганих передчуттів і просить не укладати угоди. Шейлок запевняє, що від подібного застави йому все одно не буде ніякої користі, а Антоніо нагадує, що його суду прийдуть задовго до терміну платежу.

У будинок Порції прибуває принц Марокканський, щоб вибрати один із скриньок. Він дає, як вимагають умови випробування, клятву: у разі невдачі не свататися більше ні до однієї з жінок.

У Венеції слуга Шейлока Ланчелот Гоббо, безперервно балагурячи, переконує сам себе втекти від господаря. Зустрівши свого сліпого батька, він довго розігрує його, потім присвячує в свій намір найнятися в слуги до Бассаніо, відомому своєю щедрістю. Бассаніо погоджується прийняти Ланчелота на службу. Погоджується він і на прохання Граціано взяти його з собою в Бельмонт. У будинку Шейлока Ланчелот прощається з дочкою колишнього господаря - Джесікою. Вони обмінюються жартами. Джессіка соромиться свого батька. Ланчелот береться таємно передати коханому Джесіки Лоренцо лист з планом втечі з дому. Переодягнувшись пажем і прихопивши з собою гроші та коштовності батька, Джессіка тікає з Лоренцо за допомогою його друзів - Граціано і Салеріо. Бассаніо і Граціано поспішають відплисти з попутним вітром у Бельмонт.

У Бельмонте принц Марокканський вибирає золоту шкатулку - дорогоцінний перл, на його думку, не може бути укладений в іншій оправі - з написом: «Зі мною отримаєш те, що багато бажають». Але в ній не портрет коханої, а череп і повчальні вірші. Принц вимушений піти.

У Венеції Салеріо і Соланіо потішаються над люттю Шейлока, котрий дізнався, що дочка обікрала його і втекла з християнином. «Про дочка моя! Мої дукати! Дочка / Втекла з християнином!Пропали / Дукати християнські! Де суд? »- Стогне Шейлок. Одночасно вони обговорюють вголос, що один з кораблів Антоніо затонув в Ла-Манші.

У Бельмонт є новий претендент - принц Арагонська. Він вибирає срібну скриньку з написом: «Зі мною отримаєш те, чого ти заслужив». У ньому зображення безглуздій пики і глузливі вірші.Принц йде. Слуга повідомляє про прибуття молодого венеціанця і надісланих їм багатих подарунки. Нерісса сподівається, що це Бассаніо.

Салеріо і Соланіо обговорюють нові збитки Антоніо, благородством і добротою якого обидва захоплюються. Коли з'являється Шейлок, вони спочатку знущаються над його втратами, потім висловлюють впевненість, що, якщо Антоніо і прострочить вексель, лихвар не зажадає його м'яса: на що воно годиться? У відповідь Шейлок вимовляє: «Він мене зганьбив, [...] перешкоджав моїм справах , охолоджував моїх друзів, розпалятись моїх ворогів, а яка в нього для цього була причина? Та, що я жид. Та хіба у жида немає очей?Якщо нас вколоти - хіба в нас не йде кров?Якщо нас отруїти - хіба ми не вмираємо? А якщо нас ображають - хіба ми не повинні мститися?Ви нас вчите мерзоти, - я її виконаю ... »

Салеріо і Салар йдуть. З'являється єврей Тубал, якого Шейлок посилав на пошуки доньки. Але знайти її Тубал не зміг. Він тільки переказує чутки про марнотратстві Джесіки. Шейлок в жаху від збитків. Дізнавшись, що дочка обміняла перстень, подарований йому покійною дружиною, на мавпу, Шейлок шле Джесіці прокляття. Єдино, що його втішає, - чутки про збитки Антоніо, на якому він твердо має намір зігнати свій гнів і горе.

У Бельмонте Порція вмовляє Бассаніо не поспішати з вибором, вона боїться втратити його у разі помилки. Бассаніо ж хоче негайно випробувати долю. Обмінюючись дотепними репліками, молоді люди зізнаються один одному в любові. Вносять скриньки. Бассаніо відкидає золото і срібло - зовнішній блиск оманливий. Він вибирає свинцевий скриньку з написом: