Ведені Калібаном, входять Стефано і Трінкуло. Даремно дикун закликає їх до рішучих дій - жадібні європейці воліють стягнути з мотузки спеціально на цей випадок вивішені Аріелем яскраві ганчірки. З'являються духи в образі гончих псів, невидимі Просперо і Аріель нацьковують їх на невдалих злодюжок. Ті з криками тікають.

Аріель розповідає Просперо про муки злочинних безумців. Він відчуває до них жалість. Просперо також не чужий співчуття - він хотів тільки привести лиходіїв до каяття: «Хоча ображений ними жорстоко я, / Але благородний розум гасить гнів / І милосердя сильніше помсти». Він наказує привести до себе короля і його свиту. Аріель зникає. Залишившись один, Просперо говорить про своє рішення залишити магію, зламати свій жезл і втопити чарівні книги. Під урочисту музику з'являються Алонзо і його свита. Просперо здійснює своє останнє чари - він знімає чари безумства зі своїх кривдників і постає перед ними у всій величі і з герцогським регаліями. Алонзо просить у нього пробачення. Себастьяну і Антоніо Просперо обіцяє мовчати про їх злочинному намірі проти короля. Вони налякані всевіданням мага. Просперо обіймає Гонзало та віддає йому хвалу. Аріель не без смутку відпущений на волю і відлітає з веселою піснею. Просперо втішає короля, показавши йому сина - той живий і здоровий, вони з Мірандою грають в печері в шахи і ніжно розмовляють. Міранда, побачивши новоприбулих, захоплена: «О чудо!Яке безліч прекрасних осіб!Як рід людський гарний! І як гарний / Той новий світ, де є такі люди! »Весілля вирішена.Глибокодумний Гонзало проголошує «Не для того ль був вигнаний з Мілана / Міланський герцог, щоб його нащадки / У Неаполі панували? О, радійте! »Є моряки з чудом врятованого корабля.Він готовий до відплиття. Аріель призводить розчаклувати Калібана, Стефано і Трінкуло. Всі потішаються над ними. Просперо прощає злодюжок з умовою, що вони приберуть печеру.Кадібан сповнений каяття: «Виконаю всі. Прощення заслужу / І стану надалі розумніший.Потрійний осел!Паршивенького п'яницю вважав я богом! »Просперо запрошує всіх провести ніч в його печері, з тим щоб вранці відплисти в Неаполь« на одруження дітей ». Звідти він збирається повернутися в Мілан, «щоб на дозвіллі роздумувати про смерть». Він просить Аріеля послужити останню службу - начаклувати попутний вітер, і прощається з ним. В епілозі Просперо звертається до глядачів: «Всі грішні, всі пробачення чекають, / Хай буде милостивий ваш суд».