Короткий переказ твору Дракон (Євген Шварц)

Простора затишна кухня. Нікого немає, тільки біля палаючого вогнища гріється Кіт. До хати заходить втомлений з дороги випадковий перехожий. Це Ланцелот. Він кличе кого-небудь з господарів, але відповіді немає. Тоді він звертається до Коту і дізнається, що господарі - архіваріус Шарлемань та його дочка Ельза - пішли з двору, а він, Кот, поки намагається відпочити душею, тому що в сім'ї величезне горе. Після наполегливих прохань Ланцелота Кот розповідає: над їх містом чотириста років тому оселився огидний Дракон, який щороку вибирає собі дівчину, веде її у свою печеру, і більше її вже ніколи ніхто не бачить (за чутками, всі жертви вмирають там від огиди). А зараз настала черга Ельзи. Повернулися господарі дуже привітні з несподіваним гостем. Обидва спокійні, Ельза запрошує всіх до вечері. Ланцелота вражає їх самовладання, але виявляється, вони просто змирилися зі своєю долею. Років двісті тому дехто боровся з Драконом, проте всіх сміливців він убив. Завтра, як тільки чудовисько відведе Ельзу, батько її теж помре. Спроби Ланцелота пробудити в Шарлеманя і його дочки волю до опору безрезультатні. Тоді він оголошує, що готовий вбити Дракона.

Лунає наростаючий шум, свист і виття. «Легкий на спомин», - говорить Кіт. Входить літній чоловік. Ланцелот дивиться на двері, очікуючи, коли ж увійде чудовисько. А це він і є - Шарлемань пояснює, що іноді Дракон приймає образ людини. Після короткої розмови Ланцелот викликає його на бій. Дракон червоніє і обіцяє зухвалому негайну смерть.

Втручається архіваріус - він нагадує, що 382 роки тому Дракон підписав документ, за яким день бою призначає не він, а його суперник. Дракон відповідає, що тоді був сентиментальним хлопчиськом, а зараз він не збирається звертати увагу на той документ. Кіт вискакує у вікно, обіцяючи всім все розповісти. Дракон обурюється, але врешті-решт погоджується битися завтра і йде.

Ельза запевняє Ланцелота, що даремно він все затіяв: вмирати їй не страшно. Але Ланцелот непохитний - треба вбити лиходія. У цей час вбігає Кіт з повідомленням, що сповістив знайомих кішок і всіх своїх кошенят, які тут же рознесли по всьому місту звістка про майбутній поєдинок. З'являється Бургомістр. Він обрушується на Ланцелота з докорами і переконує його виїхати якомога швидше. Увійшовши слідом син Бургомістра Генріх (колишній наречений Ельзи, а тепер лакей і особистий секретар Дракона) вимагає, щоб його залишили наодинці з дівчиною. Він передає їй наказ господаря вбити Ланцелота і вручає для цього отруєний ніж. Ельза бере ніж, вирішивши, що вб'є їм себе.

Зустрівшись на міській площі, Бургомістр з сином обговорюють майбутні події. Генріх повідомляє, що його володар дуже нервує. Запитує батька, чи не сумнівається той у перемозі Дракона.Бургомістр здогадується, що це таємна допит за дорученням господаря. У свою чергу він намагається довідатися в Генріха, не наказував чи Дракон «потихеньку тюкнуть пана Ланцелота», і, не домігшись прямої відповіді, припиняє розмову.

На площі з фальшивою урочистістю відбувається церемонія вручення зброї противнику Дракона.На ділі йому пропонують мідний тазик від цирульника замість щита, вручають довідку, що спис в ремонті, і повідомляють, що лицарських лат на складі не виявили. Але влаштувавшись на кріпосної стіни Кот пошепки повідомляє Ланцелота хороші новини. Слова його перервані виттям і свистом, після чого з'являється Дракон. Він наказує Ельзі попрощатися з Ланцелотом, а потім - вбити його. Вона підкоряється. Але - це вже не прощання, а пояснення двох закоханих, і кінчається воно поцілунком, а потім Ельза кидає в колодязь що висів у неї на поясі ніж і більше не хоче слухати Дракона. Доведеться битися, розуміє Дракон. І йде.

Кіт звертає увагу Ланцелота на кількох погоничів з ослом. Ті передають Ланцелота килим-літак і шапку-невидимку, а також меч і спис. Надівши шапку, Ланцелот зникає.

Розчиняються палацові двері. В диму та полум'ї видно три гігантські голови, величезні лапи і палаючі очі Дракона. Він шукає Ланцелота, але того ніде немає. Несподівано чується дзенькіт меча. Одна за одною голови Дракона падають на площу, волаючи про допомогу, але ніхто, навіть Бургомістр з Генріхом, не звертає на них увагу. Коли всі йдуть, з'являється, спираючись на погнутий меч, тримаючи шапку-невидимку, Ланцелот. Він важко поранений і подумки прощається з Ельзою: смерть уже близько.

Після загибелі Дракона влада захоплює Бургомістр. Тепер він іменується президентом вільного міста, а місце бургомістра дісталося його синку. Всі неугодні кинуті у в'язницю. Городяни, як і колись, у підпорядкуванні і покірності. Новий правитель, проголосивши себе переможцем Дракона, збирається одружитися на Ельзі. Але його не залишає страх, що Ланцелот повернеться.Він підсилає сина поговорити з Ельзою і з'ясувати, чи немає у неї звісток про Ланцелота. При розмові з Ельзою Генріх повний удаваного співчуття, і повірила в його щирість Ельза розповідає йому все, що знає. Ланцелот не повернеться. Кіт знайшов його пораненим, поклав на спину знайомого осла і вивів їх з міста в гори. У дорозі серце героя перестало битися. Кіт велів ослу повернути назад, щоб Ельза могла попрощатися з померлим і поховати його. Але ослик затявся і пішов далі, а Кіт повернувся додому.

Бургомістр в захваті: тепер йому нема кого боятися і можна зіграти весілля. З'їжджаються гості, але наречена несподівано відмовляється стати женою президента вільного міста. Вона звертається до присутніх, благаючи їх прокинутися: невже Дракон не помер, а втілився на цей раз в безліч людей, невже ніхто не заступиться за неї?! У цей час з'являється Ланцелот, якого вилікували друзі в далеких Чорних горах. Переляканий Бургомістр намагається бути з ним привітним, гості ховаються під стіл. Ельза не відразу вірить своїм очам. Ланцелот зізнається, що дуже тужив за нею,