Короткий переказ твору Життєпис Ін-ін (Юань Чжень)

Не так вже й давно жив студент на ім'я Чжан, юнак рідкісних достоїнств, з витонченою душею.Йому вже тридцять і три роки зрівнялася, а в нього ще не було коханої. Коли друзі дивувалися його скромність, він говорив у відповідь, що просто не зустрів поки ту, яка відповість на його почуття.

Одного разу в місті Пу він випадково зустрівся зі своєю далекою родичкою. Виявилося, що та з сином і дочкою бігла від солдатського бунту, того, що сталося в їхніх краях, і сховалася в Пу.Чжан зумів через друзів зробити так, щоб біля будинку нещасних втікачів виставили охорону - його родичі боялися втратити своє добро. У подяку тітонька влаштувала для Чжана прийом, на якому представила своїх дітей.

Дівчині тільки сімнадцять весен минуло. Була вона так надзвичайно гарна, доброзичливі, що і в скромній одязі, без пишної зачіски поранила серце молодого чоловіка. Довго думав Чжан, як відкрити їй свої почуття, і вирішив довіритися служниці Хун-Нян, але та прийшла в збентеження і тільки щось про сватання лепетала. А Чжан при думці про те, як довго протягнеться сватання, прямо-таки з розуму сходив. Тоді за порадою служниці він написав дівчині вірші. Незабаром прийшла відповідь, що здався закоханому запрошенням на побачення. Вночі він прокрався в спокій дівчини, але зустрів з її боку різку відповідь.

Кілька днів він ходив як убитий. Але якось вночі Ін-ін (таке було прізвисько дівчата) сама прийшла до нього, і з того часу вони віддавалися таємного кохання. Ін-ін, хоча і була сама досконалість, трималася скромно, рідко мовила слово і навіть на цитрі соромилася грати.

Прийшов час Чжану їхати до столиці. Ін-ін не дорікала коханого, тільки вперше взяла при ньому цитру і зіграла скорботну мелодію, а потім розридалася і втекла.

На іспитах у столиці Чжан зазнав невдачі, але додому вирішив не повертатися. Він написав коханій листа і отримав відповідь. Ін-ін писала про свою вічної любові і великого ганьбу. Вона не сподівалася на зустріч і посилала Чжану на згадку про себе яшмовий браслет, бо яшма тверда і чиста, а браслет не має ні початку, ні кінця; бамбукову ступку, що зберігала сліди її сліз, і моток спутаного шовку - знак її збентежених почуттів.

Лист Ін-ін стало відомо декому з друзів Чжана. Вони розпитували його про те, що трапилося, і він пояснював, що жінки від століття служили джерелом лих. У нього, мовляв, не вистачило б чесноти, щоб здолати згубні чари, ось він і поборов своє почуття.

Ін-ін видали заміж, одружився і Чжан. Останній привіт від неї був у віршах і закінчувався рядками: «Любов, що ви мені подарували, / Віддайте молодій дружині».