і Ерік, відмовляючись від творчості, весь час проводить в пиятиках і гульні. Від колишньої їх з Фенімором любові не залишилося сліду. Вони нею переситилися. Нільс шкодує Фенімору, він хотів би відродити її для нового життя і позбавити від приниження. Проте його жалість викликає у Фенімор лише озлоблення. Хоча мало-помалу лід відчуження між ними тане.Поки нарешті не відбувається те, що мало статися: Нільс та Фенімора відкривають для себе, що люблять один одного. Нільс пропонує Фенімор бігти, але вона зволікає з рішенням, не може уявити собі, як сприймуть втечу її люблять і дуже традиційно мислячі батьки. Прихована любов вироджується в порочну пристрасть. Одного разу під час чергового загулу Еріка Фенімора очікує Нільса, який обіцяв прибігти до неї на ковзанах по льоду фіорду (Нільс живе на іншому його березі), але отримує термінове повідомлення - Ерік загинув, він розбився в сусідньому місті: кінь понесла, карета перекинулася, і Ерік вдарився головою об кам'яну стіну.
Нільс вже видно під місяцем на льоду, і назустріч йому босоніж по снігу біжить Фенімора. Вона обрушує на коханця грубі прокляття. Смерть Еріка - це покарання за її гріх, за зраду чоловікові!Недавнє минуле бачиться Фенімор вже в зовсім іншому світлі.
Нільс залишає її з важкою душею - він бичує себе: «Якщо нічим порожнім ним стане стати не вдалося, так вже неодмінно треба стати Юдою».
Майже два роки після цього Нільс Люне проводить за кордоном. В Італії він дружить зі знаменитою співачкою мадам Одер, вони живуть один час поруч у готелі. Як не дивно, але саме спілкування з Нільсом виліковує співачку - вона страждала від болю в горлі - і, не чекаючи повернення Нільса в готель (він випадково в цей момент відлучився), спробувавши голос в саду, мадам Одер їде, їй не терпиться знову ступити на сцену. А Нільс Люне ще раз втрачає близьку йому душу. Але хоч комусь і він теж допоміг!
Нільс повертається додому в Данію на своє рідне помістя і з подивом виявляє, що заняття господарством і сільська праця йому подобаються. Він бере в дружини скромну сімнадцятирічну доньку сусіда-поміщика, у них народжується син, і подружжя благополучно живуть цілих три роки. Дружина обожнює Нільса і з радістю переходить у його «віру», яку він з таким запалом розписував колись доктору Йеррілю. Але відбувається нещастя: Герда хворіє і вмирає. Перед смертю, щоб полегшити її відхід, Нільс на її прохання посилає за священиком, і той причащає вмираючу. Тим самим, як здається Нільса, Герда на порозі смерті все-таки зраджує його.
Але нещастя Нільса Люне на цьому не закінчуються - через кілька місяців хворіє і його син - дитина б'ється в судомах, домашній доктор вчасно приїхати не встигає, і Нільс, заради порятунку хлопчика готовий на все, зраджує самого себе - він знову, як у дні дитинства , волає до Бога, він готовий повірити в Нього, якщо Той створить Чудо. Але дива не відбувається, і Нільс залишається один.
Той ж 1863 р. Пізня осінь. Виникає загроза війни з Пруссією. Нільс Люне записується в армію.Похмурим березневим днем він смертельно поранений і поміщений в лазарет. Нільс мучиться три дні - куля потрапила в легеню. Доктор Іерріль запитує його, не послати за пастором? Нехай він причетний його перед смертю. «Вмираючі, - за словами доктора, - не мають поглядів», і Нільса від цього, може бути, буде легше?
Але Нільс до кінця стоїть на своєму. Хоч це і безглуздо. І перед смертю марить уві сні про обладунках і про те, що він помре стоячи.