Маріанни, вона і пропонує їй з сестрою погостювати в її лондонському будинку. Так сестри Дешвуд потрапляють до столиці. Їх постійним гостем стає полковник Брендон, з гіркотою спостерігаючи страждання настільки йому небайдужою Маріанни. Однак незабаром з'ясовується, що і Уіллобі також у Лондоні. Маріанна відсилає йому - таємно від сестри - кілька листів, нічого не отримуючи у відповідь. Потім випадок зводить їх на балу, і Уіллобі знову холодний, вихованим і далекий: сказавши кілька нічого не значущих слів, він відходить від Маріанни до своєї молодої супутниці. Маріанна знову не в силах приховати свого сум'яття і відчаю. На наступний день від Уіллобі приходить лист, донезмоги чемне і від того ще більш образливе. Він повертає Маріані її листи і навіть подарований йому локон. З'явився полковник Брендон розкриває Елінор «справжнє обличчя» Уіллобі: виявляється, саме він спокусив (а потім, з дитиною на руках, кинув) юну вихованку полковника Елізу (незаконнонароджених дочка тієї самої «першої любові» полковника, історію якої саме в цей момент він і викладає Елінор). У результаті Уіллобі одружується «за розрахунком» на багатій спадкоємиці міс Грей.
Після цієї звістки події в житті Маріанни переходять в план чисто «пережівательний» («делікатний»), а в плані руху сюжету центр ваги переноситься на долю Елінор.
І пов'язано все з Едвардом Феррарсом. Випадково зіткнувшись в ювелірному магазині зі своїм братом Джоном, Елінор і Маріанна починають бувати в його домі на Харлі-стріт, де Елінор знову зустрічає Люсі Стіл. Але самовпевненість у якийсь момент цю молоду особу ледве не погубила: Фанні Дешвуд і місіс Феррарі дізнаються про її таємницею заручини з Едвардом, після чого Люсі з ганьбою виганяється з будинку, куди разом з сестрою тільки що отримала запрошення погостювати, а Едвард, на свою чергу, позбавляється матір'ю спадщини. Але, «як чесна людина», тепер-то він і збирається виконати дану колись клятву, поєднувалися з «нещасної Люсі» законним шлюбом.Полковник Брендон (втілене благородство і безкорисливість: без зайвих слів, до вящему здивування оточуючих, він просто подає руку допомоги стражденним) пропонує залишився без засобів до існування Едварду прихід у своєму маєтку в Делафорде. І просить Елінор виконати цю делікатну місію: повідомити Едварду (з яким полковник незнайомий) про свою пропозицію.Полковник не здогадується про те, що Елінор давно любить Едварда, і тому не розуміє, який біль завдасть їй подібна розмова. Проте вірна боргу Елінор виконує дане їй доручення і, впевнена, що тепер її мріям про шлюб з Едвардом остаточно прийшов кінець, разом з сестрою покидає Лондон. По дорозі додому, до матері, з якою вони так давно не бачилися, вони зупиняються в Клівленді, в місіс Дженнінгс. Несподівано Маріанна важко захворює, вона в нестямі, життя її в небезпеці. Елінор перетворюється на доглядальницю, турботливу і віддану. У день, коли Маріані нарешті стає краще, криза минула, Елінор, втомлена, сидячи на самоті у вітальні, чує, що до будинку під'їхала коляска. Вважаючи, що це полковник Брендон, вона виходить у передпокій, проте бачить входить в будинок ... Уіллобі.
Шалено схвильований, він з порога запитує про здоров'я Маріанни і, лише дізнавшись, що життя її поза небезпекою, нарешті переводить дух. «Я хочу запропонувати деякі пояснення, деякі виправдання того, що сталося, відкрити перед вами моє серце і, переконавши вас, що я, хоча ніколи не міг похвалитися розсудливістю, негідником все ж був не завжди, домогтися нехай тіні вибачення від Ма ... від вашої сестри». Він розкриває перед Елінор свої таємниці - не надто, прямо скажемо, цікаві, він виливає їй свою «хвору на душу» і, романтичний, розчарований, йде, залишаючи Елінор «у владі безлічі думок, хоча і суперечливих, але однаково сумних <...> Уіллобі , всупереч всім своїм порокам, порушував співчуття, бо вони ж прирекли його на страждання, які тепер, коли він був навіки відторгнутий від їх сім'ї, змушували її думати про нього з ніжністю, з жалем, співвідносними <...> більше з тим, чого бажав він сам, ніж з тим, чого він заслуговував ».
Через кілька днів, гуляючи разом з Маріанною по околицях Бартон-парку, там, де колись вони вперше зустрілися з Уіллобі, Елінор нарешті наважується розповісти Маріані про його нічному візит і несподіваною сповіді. «Ясний розум і здоровий глузд» Маріанни на цей раз беруть верх над «почуттям і чутливістю», і розповідь Елінор тільки допомагає їй поставити крапку у своїх зітхання про нездійснене щастя. Та, зрештою, стогнати обом вже й ніколи, бо дія роману нестримно прагне до розв'язки. Зрозуміло, щасливою. Для Елінор - це шлюб з Едвардом Феррарсом: Люсі Стіл, несподівано для них обох, звільнила його від хибно розуміються їм «зобов'язань честі», вискочивши заміж за молодшого брата Едварда Роберта. Маріанна ж через деякий час після весілля сестри, упокоривши гординю, стає дружиною полковника Брендона. У фіналі всі всіх прощають, усі з усіма примиряються і залишаються «жити довго і щасливо».