Короткий переказ твору Дика качка (Генрік Ібсен)

80-і рр..ст. Святковий стіл у кабінеті у багатого норвезького комерсанта Верле. Серед гостей - викликаний із заводу в Гірській долині син комерсанта Грегерсен (він працює там простим службовцям) і старий шкільний товариш Грегерсен Яльмар Екдаль. Друзі не бачилися цілих п'ятнадцять років. За цей час Яльмар одружився, у нього народилася дочка Гедвіга (їй тепер чотирнадцять), він завів свою справу - фотоательє. І, здавалося б, все у нього чудово. Єдине, Яльмар не закінчив освіту через нестачу в родини коштів - його батька, колишнього компаньйона Верле, тоді посадили у в'язницю. Правда, Верле допоміг синові колишнього друга: він дав Яльмара гроші на обладнання фотоательє і порадив зняти квартиру у знайомої господині, на дочки якої Яльмар і одружився. Все це здається Грегерсен підозрілим: він свого батька знає. Як дівоче прізвище дружини Яльмара? Випадково, не Хансен? Отримавши ствердну відповідь, Грегерсен майже не сумнівається: «благодіяння» батька продиктовані необхідністю «збути з рук» і влаштувати колишню коханку - адже Гіна Хансен служила у Верле економкою і звільнилася з його будинку саме в цей час, незадовго до того, як померла хвора мати Грегерсен. Син, мабуть, не може пробачити батькові смерті матері, хоча той в ній, очевидно, не винен. Як підозрює Грегерсен, батько одружився, розраховуючи отримати великий посаг, яке йому тим не менш не дісталося. Грегерсен безпосередньо питає у батька, не обманював він покійну матір з Гіной, але той на запитання відповідає ухильно. Тоді, рішуче відхиливши пропозицію Верле стати його компаньйоном, син оголошує, що він з ним пориває, У нього є тепер в житті особливе призначення.

Яке саме, стає скоро ясно. Грегерсен вирішив відкрити очі Яльмара на «трясовину брехні», в яку його занурили, адже Яльмар, «наївна і велика душа», ні про що таке не підозрює і свято вірить в доброту комерсанта. Долає, за словами батька, «гарячкою чесності», Грегерсен вважає, що, відкривши Яльмара істину, він дасть поштовх до «великого розрахунку з минулим» і допоможе йому «звести на руїнах минулого нове міцний будинок, почати нове життя, створити подружній союз в дусі істини, без брехні і приховування ».

З цією метою Грегерсен і відвідує в той же день квартиру сім'ї Екдаль, розташовану на горищному поверсі і, що служить одночасно павільйоном фотоательє. Квартира повідомляється з горищем, досить просторим, щоб тримати в ньому кроликів і курей, яких старий Екдаль, батько Яльмара, час від часу відстрілює з пістолета, уявляючи, що він таким чином, як колись в Гірській долині, полює на ведмедів і куріпок . З Гірської долиною пов'язані найкращі і найгірші переживання старшого Екдаль: адже за порубку лісу саме там, в околицях їх спільного з Верле заводу, його і посадили у в'язницю.

Грегерсен не відразу викладає перед Яльмара гірку істину. Він придивляється до сім'ї - простакуватою і вічно обтяженої турботами Гінея (фактично це вона веде всі справи фотоательє і виконує в ньому всю роботу), до старого Екдаль, який вижив з розуму і очевидно зломленому в'язницею, до чотирнадцятирічної Хедвіг - захопленої і екзальтованої дівчинці, що обожнює свого батька (як повідомляє той Грегерсен, Хедвіг приречена - доктора повідомили, що вона скоро осліпне), нарешті, до самого Яльмара, приховує свій паразитизм під виглядом невтомної роботи над винаходом, яке, за його словами, повинне відновити добробут та чесне ім'я його сім'ї.

Оскільки Грегерсен виїхав з Полонини, а тепер до того ж ще й покинув батьківський дім, йому потрібно квартира. Саме така підходяща кімната з окремим ходом у Екдаль в будинку є, і вони - втім, не без опору Гіни - здають її синові свого благодійника. На наступний же день Верле, стурбований ворожим настроєм сина, заїжджає до нього, він хоче з'ясувати, що син проти нього замишляє. Дізнавшись «мета» Грегерсен, комерсант висміює його і попереджає - як би він у своєму новому кумирові Яльмара не розчарувався. Те ж, хоча і в більш різких виразах, втовкмачує Грегерсен його сусід по поверху, п'яниця і гуляка доктор Релінги, частий гість в сім'ї Екдаль. Істина, відповідно до теорії Релінги, нікому не потрібна, і не слід з нею, як з писаною торбою, носитися. Розплющивши очі Яльмара, Грегерсен нічого, крім неприємностей, а то й біди для родини Екдаль не доб'ється. За розумінням доктора, «забрати у середнього людини життєву брехня - все одно що відняти в нього щастя». Події підтверджують справедливість його вислову.

Грегерсен відправляється з Яльмара на прогулянку і викладає йому всю таємницю його сімейному житті так, як він її бачить. Повернувшись, Яльмар гучно оголошує дружині, що відтепер всі справи ательє і домашні рахунку він буде вести сам - їй він більше не довіряє. Чи правда, що вона була близька з комерсантом Верле, коли працювала у нього економкою? Гіна не заперечує минулої зв'язок. Правда, перед хворою дружиною Верле вона не винна - справді, Верле приставав до неї, але все, що між ними сталося, сталося після смерті його дружини, коли Гіна більше у Верле не працювала. Втім, всі це - такі старі, за висловом Гіни, «інтрижки", що вона і думати про них забула.

Яльмар кілька заспокоюється. Присутній при подружньому поясненні доктор Релінги від усієї душі посилає Грегерсен до біса і висловлює щире побажання, щоб він, «цей знахар, цей цілитель душ забирався геть. Не те він зіб'є з пантелику всіх! »Несподівано до Гінея приїжджає фру Сербію, домоправительниця Верле. Вона приїхала до неї