попрощатися, бо виходить заміж за хазяїна, і вони відразу ж їдуть на свій завод у Гірську долину. Доктора Релінги ця новина засмучує - коли-то його і фру Сербію пов'язувало серйозне почуття. Грегерсен запитує, а чи не боїться фру Сербії того, що він донесе про їх минулого зв'язку батькові? Відповідь дали негативний: ні, вони з Верле розповіли один одному про минуле все - їх шлюб заснований на чесності. Фру Сербію не залишить чоловіка ні за яких обставин, навіть коли він стане зовсім безпорадним. Хіба присутні не знають, що Верле скоро осліпне?
Ця звістка, а також вручена домоправителькою Хедвіг дарча від Верле (згідно з нею, старому Екдаль; а потім після його смерті і Хедвіг буде виплачуватися щомісячна допомога у сто крон) виводять Яльмара Екдаль з його звичайного благодушного настрою. Якщо про зв'язок минулого Гіни з благодіяннями Верле він смутно здогадувався, то новини про однакову хвороби очей у Верле і дочки, а також про дарчим застають його зненацька і ранять в серце. Чи можливо, що Гедвіга - дочка не його, а Верле? Гіна чесно зізнається, що на це питання відповісти не може. Тоді вона, може бути, знає, скільки платить бухгалтер Верле старому Екдаль за переписування ділових паперів? Приблизно стільки ж, скільки йде на його утримання, відповідає Гіна. Що ж, завтра ж вранці Яльмар піде з цього будинку, але перед тим він відправиться до бухгалтера і попросить його підрахувати їхній борг за всі минулі роки. Вони все віддадуть! Яльмар розриває дарчу надвоє і разом з доктором Релінги (у того свої прикрощі) пускається на ніч дивлячись у загул.
Але, проспавшись у сусіда, Яльмар на інший день повертається. Він не може піти з дому зараз же - в нічних блуканнях він втратив капелюха. Поступово Гіна заспокоює його і вмовляє залишитися. Яльмар навіть склеює розірвану їм зопалу дарчу (треба ж подумати і про старого батька!). Але він вперто не помічає улюблену їм перш Гедвіга. Дівчинка в розпачі. Напередодні ввечері Грегерсен порадив їй, як повернути любов батька. Потрібно принести йому свою «дитячу жертву», зробити щось таке, щоб батько побачив, як вона його любить. Яльмар зараз дуже не злюбив дику качку, ту саму, що живе у них в ящику на горищі, - адже вона дісталася Екдаль від Верле. Комерсант подраніл її під час полювання на озері, а потім слуга його віддав качку старому Екдаль. Гедвіга доведе свою любов батька, якщо пожертвує заради нього дикої качкою, яку вона теж дуже любить. Добре, погоджується Гедвіга, вона умовить діда пристрелити качку, хоча не розуміє, за що тато так на неї розсердився: нехай навіть вона не його дочка і її десь знайшли - вона про таке читала, - але ж дику качку теж знайшли, і це не заважає їй, Гедвіга, любити її!
Наближається трагічна розв'язка. На наступний день Яльмар, не бажаючи бачити дочку, жене її звідусіль. Гедвіга ховається на горищі. У момент розмови, коли Яльмар переконує Грегерсен, що Гедвіга може йому змінити, варто лише Верле, можливо, її справжнього батька, поманити її своїм багатством, на горищі лунає постріл. Грегерсен радіє - це старий Екдаль застрелив дику качку на прохання Гедвіга. Але дід вбігає до павільйону з іншого боку. Стався нещасний випадок: Хедвіг ненавмисно розрядила в себе пістолет. Доктор Релінги в це не вірить: блузка дівчинки обпалені, вона навмисно застрелилася. І винен у її смерті Грегерсен з його висуваються простим смертним «ідеальними вимогами». Не будь їх, цих «ідеальних вимог», життя на землі могла б бути непоганою.
У такому випадку, заявляє Грегерсен, він радий своєму призначенню. Доктор запитує, в чому воно? Бути тринадцятий за столом!