Короткий переказ твору Фальшивомонетники (Андре Жид)

Місце дії - Париж і швейцарська село Саас-Фе. Час свідомо не уточнюється. У центрі оповідання знаходяться три сімейства - Профітандье, Моліна і Азаіси-Веделя. З ними тісно пов'язані старий учитель музики Лалеруз, а також два письменники - граф Робер де Пассаван і Едуард. Останній веде щоденник, куди заносить свої спостереження та аналізує їх з точки зору майбутнього роману, який вже отримав назву «Фальшивомонетники». Крім того, в текст вторгається голос самого автора, коментуючого вчинки своїх героїв.

Сімнадцятирічний Бернар Профітандье йде з дому, дізнавшись про своє незаконне походження.Він переконаний, що завжди ненавидів людини, яку вважав батьком. Однак судовий слідчий Профітандье любить Бернара набагато більше, ніж рідних синів - адвоката Шарля і школяра Калу. Обом бракує неприборканої сили характеру, що відрізняє Бернара.

Олів'є Молине також захоплений рішучістю одного. Ніжному Олів'є необхідна духовна підтримка: він глибоко прив'язаний до Бернару і з нетерпінням чекає повернення з Англії свого дядька Едуарда - єдину людину в сім'ї, з яким можна поговорити по душах. Напередодні Олів'є став мимовільним свідком жахливої сцени: вночі під дверима ридала жінка - мабуть, це була коханка його старшого брата Вінцента.

Вінцент вступив в зв'язок з Лаурою Дувье в туберкульозному санаторії, коли обидва вони вважали, що жити їм залишається недовго. Лаура вагітна, але не бажає повертатися до чоловіка.Вінцент не може утримувати її, оскільки програв усі свої гроші в карти. До гри його приохотив граф де Пассаван, в якої є свої таємні резони. Робер дає Вінцента можливість відігратися і поступається йому власну коханку - леді Ліліан Гріффіт. Вінцент розумний, красивий, але абсолютно позбавлений світського лиску, і Ліліан з радістю береться за його виховання. Натомість Робер просить про невелику послугу: Вінцент має звести його зі своїм молодшим братом Олів'є.

У поїзді Едуард із роздратуванням переглядає нещодавно вийшла книгу Пассавана - таку ж блискучу і фальшиву, як сам Робер. Едуард перечитує лист, в якому Лаура благає про допомогу, а потім заносить у щоденник думки про роман: в епоху кінематографа від дії слід відмовитися.

Довгоочікувана зустріч з дядьком не приносить радості Олів'є: обидва ведуть себе скуто і не можуть висловити переповнює їх щастя. Втрачену Едуардом багажну квитанцію підбирає Бернар. У валізі знаходиться щоденник із записами річної давності. Едуард тоді спіймав за руку на крадіжці молодшого з братів Моліна - Жоржа. Племінники навчаються в пансіоні пастора Азаіса. - Діда Лаури, Рашель, Сари і Армана Веделя. Лаура без кінця повертається до минулого - до тих днів, коли вони з Едуардом написали на підвіконні свої імена. Рашель фактично відмовилася від особистого життя і тягне на собі все господарство. Юна Сара відверто намагається спокусити Олів'є - недарма цинічний Арман іменує сестру повією. У побожному протестантському сімействіщось негаразд, саме тому Лаурі слід вийти заміж за чесного, хоч і недалекого, Дувье - адже сам Едуард не здатний зробити її щасливою. Старий Азаіс дуже хвалить Жоржа: милі діти організували щось на зразок таємного товариства, куди приймаються лише гідні, - відзнакою служить жовта стрічка в петлиці. Едуард не сумнівається, що хитрий хлопчисько спритно провів пастора. Настільки ж болісно спостерігати за Лаперузом. Колишній вчитель музики глибоко нещасний: учнів у нього майже не залишилося, колись кохана дружина викликає роздратування, єдиний син помер. Старий порвав з ним стосунки через його інтрижки з російською музиканткою.Вони виїхали до Польщі, але так і не одружилися. Онук Борис не підозрює про існування діда.Цей хлопчик - найдорожче для Лалеруза істота.

Зіставивши розповідь Олів'є з щоденником Едуарда, Бернар здогадується, що під дверима Вінцента ридала Лаура. У листі вказана адреса готелю, і Бернар негайно відправляється туди.Обставини сприяють юному авантюристові: його зухвала самовпевненість подобається і Лаурі, і Едуарду. Бернар отримує посаду секретаря при Едуарді. Разом з Лаурою вони їдуть в Саас-Фе: за словами Лаперуза, тут проводить канікули Борис. Тим часом Олів'є знайомиться з Пассаваном, і той пропонує йому стати редактором журналу «Аргонавти». У листі з Швейцарії Бернар розповідає Олів'є про знайомство з його дядьком, зізнається в коханні до Лаури і пояснює мету їх приїзду: Едуарду чогось знадобився тринадцятирічний хлопчик, який знаходиться під наглядом польської жінки-лікаря і дуже дружить з її дочкою Бронею. Борис страждає якоюсь нервовою хворобою. Автор зауважує, що Бернар не передбачав, яку бурю низьких почуттів викличе його лист в душі одного. Олів'є відчуває жорстоку ревнощі. Вночі його відвідують демони, Вранці він вирушає до графа де Пассавану.

Едуард заносить у щоденник спостереження лікаря: Софроницький впевнена, що Борис приховує якусь ганебну таємницю. Едуард несподівано для себе розповідає друзям задум роману «Фальшивомонетники». Бернар радить почати книгу з фальшивої монети, яку йому підсунули в лаві. Софроницький показує «талісман» Бориса: це клаптик паперу зі словами «Газ. Телефон. Сто тисяч рублів ». Виявляється, у дев'ять років шкільний товариш долучив його до поганою звичкою - наївні діти називали це «магією». Едуарду здається, що лікарка розгвинтивши всі коліщатка душевного механізму хлопчика. Борис не може жити без химер - можливо, йому піде на користь перебування в пансіоні Азаіса. Від Олів'є приходить лист, де він в захоплених тонах оповідає про подорож по Італії в суспільстві Робера. Автор з занепокоєнням відзначає, що Едуард здійснює явну помилку - адже він знає, як отруєна атмосфера в будинку Азаісов - Веделя. Схоже, Едуард бреше самому собі, а поради йому нашіптує диявол. Шкода, що за примхою долі Бернар зайняв місце, призначене Олів'є. Едуард любить племінника, а Пассаван зіпсує цього крихкого юнака.Зате Бернар під впливом кохання до Лаури явно змінюється на краще.

Повернувшись до Парижа, Едуард знайомить