Потім Віра скинула рушник і, незважаючи на те, що Хірон доводиться їй племінником, запропонувала переспати з нею. Побоюючись гніву Зевса, її батька (Зіммерман), Хірон перебував у нерішучості, і вона зникла.

Колдуелл повернувся в клас. За дверима стояла зловісна тиша, як він і побоювався, в його кабінеті стояв директор. Зевс-громовержець жбурнув у нього погляд, схожий на блискавку, а тиша, яка стояла в класі, була оглушливий грім. Він іронічно попросив учнів привітати оплесками вчителя, який зволив прийти. Коли Колдуелл підняв штанину, щоб показати рану, Зіммерман пожартував щось почне неоднакових шкарпеток, і відпустив ще кілька зауважень, на які клас відгукнувся дружним сміхом. На стрілу він теж дивитися не став, назвавши її прекрасним громовідводом.

Директор сів на задню парту, так як тепер вже порушив свою ранкову програму, а раз на місяць він повинен відвідувати урок Колдуелла і писати звіт. Зазвичай звіти були поганими, і це псує настрій вчителю на цілі тижні.

Страждаючи від болю, вчитель почав урок. Директор сів на заднє сидіння, і почав фліртувати з Ірис Осгуд. Колдуелл задав питання, що означає цифра 5 мільярдів, написана на дошці. Джудіт Ленджел, дочка багатого торговця нерухомістю («вискочки», якій здається, що його дочка повинна бути кращою ученицею і улюбленицею тільки тому, що він багатий), як завжди відповіла невірно. Вчитель відповів на своє питання сам. Він поставив ще питання, але Джуді знову відповіла невірно, а інші мовчали. Учитель пошукав поглядом свого сина, але згадав, що той буде на 7 уроці. Зіммерман підморгнув Іріс. На прикладі національного доходу країни він пояснює, що таке мільярди. Коли Джуді знову відповіла неправильно, він почав подумки їй вселяти, щоб вона «не піддавалася батькові», «не лізла зі шкіри геть», а просто вийшла скоріше заміж, бо вона дурна, як пробка.

Поки Колдуелл писав на дошці астрономічно величезні цифри і пояснював, що це маса Землі, Сонця, і т. д., а Зіммерман в цей час щось шепотів на вухо Ірис, очима роздягаючи її, збудження передавалось класу, увагу згасало, вчитель почав описувати, як виникла всесвіт. Колдуелл для спрощення попросив уявити, що Всесвіт існує лише 3 дні. Сьогодні четвер. У понеділок стався великий вибух. У першу ніч утворилися протогалактікі, а в них газові кулі, які ущільнювалися і спалахували. До ранку вівторка засяяли зірки. До полудня другого дня утворилася земна кора. Від полудня вівторка до полудня середи Земля залишається безплідною. Від полудня до вечора середи життя залишалася мікроскопічної. У четвер о 3.30 ранку з'явилися вже всі біологічні види, крім хордових. До 8 годин вже існували земноводні.

Поки вчитель пояснює, починаються метаморфози. Мел в руках вчителя перетворюється на пуголовка, літачок, що впав на підлогу, розпускається білою квіткою і до самого кінця уроку плаче, як дитина; один з учнів кладе руки на плечі замазуру Бетті і починає пестити їй шию під підборіддям. Один з учнів схоплюється, і від його полум'яних прищів загоряється стіна, починається бійка, директор пересідає до Іріс і обіймає її. Як тільки Колдуелл згадує трилобіта, на підлогу висипають кілька трилобітів, схожих на мокриць. Одна з дівчаток, схожа на папугу, починає клювати трилобіта під партою. Кволого мальчка-діабетика кидають на підлогу, а коли він намагається встати, ще раз вдаряють об підлогу. Лунає 1 дзвінок, чергові кидаються геть із класу, наступивши на квітку-літачок, який жалібно пищить. Директор розстібає Ірис блузку і ліфчик, і її груди «круглилася над партою». В обличчя вчителя полетіла гроно кулькових підшипників. Дейфендорф, один з учнів, виволік Бетті у прохід, а вона хіхікала, вириваючись з його волохатих рук. «Пожмаканих спідниця дівчини була задерта. Бекі зігнулася, притиснута особою до парти, а Дейфендорф несамовито бив копитами у вузькому проході ».

Колдуелл розлютився, і хльоснув стрілою Дейфендорфа по голій спині. «Це ти мені грати [на машині] зламав». «Парочка розпалася, як зламаний квітка». Дейфендорф заплакав, дівчина байдуже поправляла волосся. Директор щось гарячково чиркав на листку.

Продовжуючи аналогію про вік всесвіту з 3 календарними днями, Колдуелл закінчив урок словами: «Хвилину тому, з відточеним кременем, з тліючим прутом, з передбаченням смерті з'явилося нова тварина, з трагічною долею ... ім'я якому - людина».

Другий розділ

Оповідання йде від імені Пітера Колдуелла, сина вчителя біології. У його розповіді відсутня міфологічний план.

Він згадує, як його часто будили голоси батьків вранці. Він пам'ятає, як одного разу батько поскаржився матері на те, що відчуває, що він смертельно хворий. Він говорить, що це все через дітей, які його ненавидять, а їх ненависть, як павук, засіла у нього в кишках. Закінчилися різдвяні канікули, і батько збирався з духом перед поверненням до школи. Напередодні канікул він вдарив учня в присутності директора, і ця обставина змушує батька ще більше нервувати перед поверненням до школи.

Мати радить батькові сходити до лікаря.

Пітер в ліжку згадує своє побачення з Пенні в автомобілі, потім представляє себе з нею в лісі, вона перетворюється на дерево. Пітер встає, починає одягатися, описується шкірна хвороба, псоріаз, плями від якої у нього по всьому животі, грудях, ногах і руках. Хвороба спадкова, передається по материнській лінії. Влітку сонце висушувало струпи, і до вересня шкіра була майже чиста, не рахуючи непомітних точок. Але восени і взимку хвороба особливо