Батько і син відправилися поїсти в ресторанчик, після їжі купили мамі бутерброд по-італійськи на останній долар. Коли вони в темному провулку підходили до машини, хлопчик подумав, що їх тут могли б убити, і жодна жива душа б не дізналася про це до ранку. Машина ніяк не заводилася. Вони довго намагалися її завести. І тут батько поклав руки на кермо і упустив на них голову. Раніше він цього ніколи не справи. Хлопчик зрозумів, що в ньому самому щось зламалося. Потім він підвів голову і сказав, що з ним усе життя це відбувається. Що він невдаха.

Вони вийшли з машини і почали стукати в двері бензоколонки, але було закрито. Вони йдуть в інший гараж, який в цей час ще відкрите. Керуючий минає надовго, а коли повертається, каже, що нічим не може допомогти, буксири зайняті, і тільки з ранку він зможе відремонтувати машину. По дорозі назад до машини за ними ув'язався п'яний, він говорив Колдуелл, як не соромно йому вести з собою хлопчика, а Пітеру говорив, «Біжи додому, до мами». Він не вірив, що Колдуелл його батько. П'яний сказав Пітеру, що він поживе їм і викине на вулицю, а потім знайде собі іншого хлопчика. Потім п'яний замахнувся на Колдуелла, а коли Колдуелл замахнувся на нього у відповідь, п'яний сказав «Бий людини, яка хоче врятувати твою душу! А чи готовий ти до смерті? ». П'яний підійшов до хлопчика, обійняв його і сказав, який же він худий, і чому цей розпусник його не годує. Колдуелл не бачив цього, він повільно відповів: «Я думав, що готовий до смерті. Але тепер не впевнений». Пітер вирвався і сказав, «Папа, пішли!». Но Колдуелл сказав, «Цей джентльмен справу говорить. А чи готові ви до смерті? »П'яний сказав, що буде готовий, коли всіх розпусників посадять у в'язницю і подалі закинуть ключ. Він запропонував хлопчикові прихлопнуть спокусника малолітніх або покликати поліцію. Він запитав Колдуелла, скільки той йому дасть, щоб він не викликав поліцію. Він став клянчити 10 доларів і питав хлопчика, скільки йому платить цей чоловік. Батько стояв нерухомо і розтирав свої бородавчасті руки під ліхтарем. П'яний спустив ціну до 5 доларів. Потім він погодився на 1 долар і обіцяв показати готель, де не ставлять запитань. Колдуелл сказав, що готелі для нього справу знайоме. Він був як у трансі. Він віддав п'яному останні 35 центів і сказав, що йому було дуже приємно з ним поговорити, тому що той прояснив його думки.

Вони відправилися в готель, портьє - горбань сказав, що знає Колдуелла, його племінниця навчається у нього, тому він згоден надати кімнату, хоча у них і не було грошей. Колдуелл сказав, що Глорія хороша дівчинка і завжди тримається, як леді.

А в номері він сказав, «Знай ця погань Девіс, що послужила мені службу, її б всю ніч душили кошмари». Він пішов замикати машину і дзвонити матері.

Коли батько повернувся, Пітер вже майже заснув. Батько сказав, що зателефонував мамі та Гаммелу, який надішле вантажівка за їхньою машиною з ранку. Він розповів, що розговорився у вестибюлі з милою людиною, який їздить по штатах і консультує магазини, як налагодити рекламу. Батько пояснив йому, що син мріє про подібну творчій роботі, на що консультант відповів, що охоче познайомиться з Пітером. Але Пітер не захотів спускатися вниз і знайомитися. На що батько відповів «Значить послати його подалі, а? Мабуть, це буде найправильніше. Така людина за цент горло готовий перегризти ».

З ранку Пітер почув, як батько чітко повторює «Я хочу померти».

Внизу вони дізналися, що портьє Чарлі помер від серцевого нападу вночі. Інший портьє після довгих пояснень погодився взяти чек. (На рахунку у батька було всього 20 центів). Дрібниця, яка була в них у кишенях, пішла на сніданок у пересувному ресторанчику. Коли вони підходили до школи, Пітеру вже не в перший раз здалося, що батько може скоро померти.

П'ята глава

Глава представляє собою посмертну мова, що віддає данину покійному Колдуелл. Описується все життя вчителя. Він народився в штаті Нью-Йорк у родині пресвітеріанського священика, мати його, родом з південних штатів, Теннесі, була зразком благочестя і істинної віри. Під час тривалої хвороби чоловіка, перед його смертю в 49 років, вона заміняла його на кафедрі церкви. У них було 2 дітей, Джордж Колдуелл - молодший. Коли дитині було 3 роки, священик з родиною переїхав до штату Нью-Джерсі, так як отримав запрошення в першу пресвітеріанську церква.

Хлопчика прозвали паличкою за його худорлявість, він був дуже здібним, хоча зі скромності потім казав, що його мрією було стати аптекарем.

Під час 1 світової війни він з патріотизму вступив в штабний дивізіон в 1917 році і ледь не загинув під час епідемії грипу. Він готувався