Короткий переказ твору Монна Ванна (Моріс Метерлінк)

Події розгортаються в Пізі в кінці XV ст. Начальник пізанського гарнізону Гвідо Колона обговорює зі своїми лейтенантами Борса і Торелло ситуацію, що склалася: Піза оточена ворогами - військами флорентійців, а загони, послані Венецією на допомогу пізанці, не змогли пробитися до них. У місті ось-ось почнеться голод. У солдатів не залишилося ні пороху, ні куль. Гвідо відправив свого батька Марко на переговори з Прінчівалле, найманим полководцем флорентійського війська. Про Прінчівалле ходять різні чутки: то його зображують жорстоким і підступним, то небезпечним, але чесним і благородним. Повертається Марко. Він розповідає, що Прінчівалле прийняв його як почесного гостя. Марко з захопленням розповідає, як розмовляв із Прінчівалле про діалогах Платона, як зустрів у похідному наметі флорентійського полководця знаменитого вченого Фічіно, як їм разом вдалося виявити в оливковій гаю закопаний у пісок торс богині ...

Гвідо перериває розповідь батька, прагнучи дізнатися, чим скінчилися його переговори з Прінчівалле. Марко намагається застерегти Гвідо від необачних рішень і потім повідомляє, що Прінчівалле, дізнавшись про уготованої йому долі (його збираються звинуватити у зраді Флоренції і стратити), пропонує місту Пізі військову допомогу або обіцяє прислати триста возів з бойовими припасами і з продовольством. Але Прінчівалле ставить умова (Марко насилу примушує себе вимовити його), щоб на знак покори, на знак перемоги прийшла до нього одна, «прийшла зовсім гола, щоб їй служив покривом тільки плащ» - дружина Гвідо, Джованна. Гвідо обурений. Він готовий загинути сам і погубити місто, але виявляється, що Джованна вже знає від Марко про умову порятунку Пізи і готова пожертвувати собою Гвідо намагається перешкодити дружині. Зрозумівши, що це марно, він розлучається з нею холодно.

У своєму таборі неподалік від Пізи, у наметі, де безладно валяються зброю, хутра, стоять скрині з коштовностями і блискучими тканинами, Прінчівалле чекає вирішення своєї долі: якщо його пропозиція відхилена, повинен повернутися Марко, якщо ж прийнято - на дзвіниці в місті запалиться вогонь, що сповіщає прихід Джованни, Монни Ванни, жінки, яку Прінчівалле любить з дитинства. Сигнальний вогонь спалахує. Прінчівалле тріумфує. Але до появи Монни Ванни Прінчівалле чекає зустріч з Трівульціо, комісаром Флорентійської республіки. Трівульціо запевняє Прінчівалле у своїй щирій приязні і попереджає про підступи недоброзичливців. Він закликає полководця негайно взяти приступом Пізу, щоб, повернувшись тріумфатором у Флоренцію, залучити на свій бік тих, хто налаштований до нього вороже.Прінчівалле викриває лукавство Трівульціо, показавши йому його ж власні доноси, в результаті яких Прінчівалле повинен був загинути, тому що народ Флоренції обожнював його і міг би піти за ним, якщо б Прінчівалле раптом спало на думку повстати проти своїх начальників. Відчуваючи, що викритий, Трівульціо кидається з кинджалом на Прінчівалле, якому вдається відхилити удар, і кинджал тільки зачіпає його обличчя. Прінчівалле не розуміє, як можна погубити людину по одному тільки підозрою, зі страху перед уявною небезпекою. Разом з тим він поважає відданість Трівульціо рідної Флоренції, Прінчівалле велить відвести Трівульціо, але попереджає, щоб його ніхто пальцем не зачепив. Ведіо, ад'ютант Прінчівалле, перев'язує йому рану.Вдалині чується постріл. Прінчівалле стурбований: раптом це стріляли в Монну Ванну? Ведіо йде дізнатися і, повернувшись, гукає Прінчівалле. Потім він зникає, а в наметі з'являється Монна Ванна. Вона дійсно легко поранена в плече, але відмовляється перев'язувати рану. Прінчівалле показує Ванні, як на сплату за її прихід до нього відправляються в Пізу вози з провізією і боєприпасами.

Посадивши Ванну на своє ложе, Прінчівалле розповідає їй про свою любов.Ванну вражає сила почуття. Вона не відразу впізнає в полководця ворожого війська білявого хлопчика Джанелл, з яким грала в дитинстві. Батько відвіз Джанелл до Африки. Після довгих блукань по пустелі, після турецького та іспанського полону він повертається в рідне місто і дізнається, що Джованна вийшла заміж за самого могутнього і багатого людини в Пізі. Йому ж було нічого їй запропонувати. Джанелл стає найманим полководцем, бере участь у різних війнах, ім'я його стає славним, і ось випадок приводить його під стіни Пізи ... Джованна дорікає його у нерішучості. «Не спокушайтеся, я вас не люблю ... - каже вона Прінчівалле. І разом з тим сама душа любові в мені мятется, нарікає, обурюється, коли подумаю, що людині, так полум'яно який любив мене, як я сама його любити могла б, раптом забракло сміливості в любові! »На запитання, чи любить вона Гвідо, Джованна відповідає, що щаслива з ним - наскільки може бути щасливою людина, що відмовився від нерозважливих мрій ...

Ванну бентежить, що заради неї Прінчівалле нерозважливо поставив на карту своє майбутнє, свою славу, саме життя, і той пояснює їй, що не жертвував для неї нічим: він найманець і вірна лише до тих пір, поки вірні йому («Був би в мене батьківщина , я б їй не змінив заради самої полум'яної любові », - зауважує він). Ведіо попереджає Прінчівалле про появу в таборі флорентійців, готових заарештувати його. Джованна, щоб врятувати Прінчівалле, пропонує йому піти з нею разом у Пізу. Над містом, до якого направляються Ванна і Прінчівалле, варто заграва святкових вогнів. Ванна щаслива і сповнена вдячності до Прінчівалле. Вона цілує його в лоб.

У Пізі, в своєму палаці Гвідо страждає від ганьби, від приниження. Він не хоче більше бачити батька, яка штовхнула Джованні на жертву. А її він збирається простити, але лише коли її гвалтівник буде убитий. «Забути остаточно її провина, мабуть, не можна, але він може так далеко піти в