Короткий переказ твору Розповідь про Сергія Петровича (Леонід Андрєєв)

Сергій Петрович - студент третього курсу природничого факультету. Він некрасивий, нерозумний, незграбний, ординарний. Йому не вдаються романи з жінками, у нього немає близьких друзів, хоча він всім серцем прагне і любові і дружби. Сергій Петрович живе разом зі студентом Новіковим, талановитим, розумним і щедрим людиною. Під керівництвом Новикова Сергій Петрович приймається читати Ніцше. У вченні філософа молодої людини найбільше вражає ідея надлюдини. Втім, до кінця роботу «Так говорив Заратустра» Сергій Петрович так і не дочитує: він слабкий в німецькому, а допомагав йому переводити Новиков виявляється висланий з Москви. Сергій Петрович повністю поглинений книгою, в Новікова йому вгадуються риси надлюдини, а з приводу себе він приходить до висновку, що життя йому не вдалася, але, по Ніцше, вдасться смерть.

Сергій Петрович не хоче бути «німим матеріалом для щастя інших», а сам домогтися щастя не може (він не здатен заробити гроші, не знаходить розради в нелюбимому працю, нікого не любить). Сергій Петрович вирішує померти. Прийнявши це рішення, він змінює свій спосіб життя: стає сміливим, повертається до занять та ін. Молодий чоловік власноручно виготовляє ціанистий калій, пише Новикову лист, у якому пояснює, чому скоїв самогубство. Він не відразу наважується випити отрута, ще розмірковуючи про те, що навіть нещасне життя краще вічного забуття. Однак згадавши про лист, лякається заробити славу боягузом і хвальки і випиває вміст пляшечки.