Короткий переказ твору Петька на дачі (Леонід Андрєєв)

Десятирічний хлопчик Петько відданий в навчання до перукаря Осипу Абрамовичу. У дешевої перукарні він підносить воду, на нього постійно кричать і лаються господар і підмайстри. Його приятеля Миколці 13 років, Миколка знає багато поганих слів і часто розповідає Петькові непристойні історії. Вікна перукарні виходять на вулицю, по якій ходять «байдужі, злі або розпущені» люди, на лавках сплять бездомні, б'ються п'яні. У Петьки не буває свят, всі його дні схожі один на одного, його життя здається йому довгим неприємним сном, він все більше худне, хворіє, на обличчі його з'являються зморшки. Петькові дуже хочеться поїхати в інше місце. Коли його відвідує мати, куховарка Надія, він постійно просить її забрати його від Осипа Абрамовича.

Одного разу господар відпускає Петьку на дачу до панів Надії. У поїзді радісний Петько посміхається пасажирам, цікавиться, як їде поїзд, посміхається хмаринки. За містом Петькін очі перестають здаватися сонними, а зморшки зникають. Здружившись з гімназистом Митею, Петько помногу купається, рибалить, грає. Однак наприкінці тижня Надія отримує лист від Осипа Абрамовича, в якому той вимагає, щоб Петько повернувся. Петько падає на землю, плаче, кричить. Мати відвозить хлопчика у місто, і все починається спочатку. Тільки ночами Петька з захватом переповідає Миколці свої дачні пригоди.