Короткий переказ твору Юда Іскаріот (Леонід Андрєєв)

Серед учнів Христа, таких відкритих, зрозумілих з першого погляду, Юда з Кариота виділяється не тільки поганою славою, а й подвійністю вигляду: обличчя його як ніби зшите з двох половинок. Одна сторона обличчя - безперервно рухома, усіяна зморшками, з чорним гострим оком, інша - мертвотно гладка і удавана непропорційно великий від широко відкритого, незрячого, затягнутого більмом ока.

Коли він з'явився, ніхто з апостолів не помітив. Що змусило Ісуса наблизити його до себе і що спричиняє до Вчителя цього Юду - також питання без відповідей. Петро, Іван, Хома дивляться - і не в силах осягнути цю близькість краси і неподобства, лагідності і пороку - близькість сидять поруч за столом Христа та Юди.

Багато разів запитували апостоли Юдеї, про те, що примушує здійснювати худі вчинки, той з усмішкою відповідає: кожна людина хоч раз згрішив.Слова Іуди майже схожі на те, що говорить їм Христос: ніхто нікого не має права засуджувати. І вірні Вчителю апостоли смиряють свій гнів на Юду: «Це нічого, що ти настільки потворний. У наші рибальські мережі трапляються і не такі потвори!»

«Скажи, Юда, а твій батько був хорошою людиною?» - «А хто був мій батько?Той, хто сек мене різкою? Або диявол, козел, півень? Хіба може Юда знати всіх, з ким ділила ложе його мати? »

Відповідь Іуди приголомшує апостолів: хто ославлівает своїх батьків, приречений погибелі! «Скажи, а ми - хороші люди?» - «Ах, спокушають бідного Юду, ображають Юду!» - Кривляється рудий чоловік з Кариота.

В одному селищі їх звинувачують у крадіжці козеняти, знаючи, що з ними ходить Іуда. В іншій селі після проповіді Христа хотіли побити Його та учнів камінням; Юда кинувся на натовп, гукаючи, що Вчитель зовсім не одержимий бісом, що Він - просто ошуканець, любить гроші, такий же, як і він, і Юда, - і натовп змирилася: «негідні ці прибульці померти від руки чесного!»

Ісус залишає селище в гніві, віддаляючись від нього великими кроками; учні простують за Ним на чималій відстані, клянучи Іуду. «Тепер я вірю, що твій батько диявол?», - Кидає йому в обличчя Фома. Дурні! Він їм врятував життя, а вони ще раз його не оцінили ...

Як-то на привалі апостоли надумали розважитися: мерясь силою, вони піднімають із землі камені - хто більший? - І кидають у прірву. Юда піднімає найважчий уламок скелі. Обличчя його сяє торжеством: тепер усім ясно, що він, Іуда, - найсильніший, самий прекрасний, кращий з дванадцяти.«Господи, - благає Христа Петро, - я не хочу, щоб найсильнішим був Іуда.Допоможи мені його здолати! »-« А хто допоможе Юді? »- З сумом відповідає Ісус.

Юда, призначений Христом зберігати всі їхні заощадження, приховує кілька монет - це відкривається. Учні в обуренні. Юда приведений до Христу - і Той знову заступається за нього: «Ніхто не повинен вважати, скільки грошей присвоїв наш брат. Такі закиди ображають його ». Увечері за вечерею Юда весел, але радує його не стільки примирення з апостолами, скільки те, що Учитель знову виділив його із загального ряду: «Як же не бути веселим людині, яку сьогодні стільки цілували за крадіжку? Якщо б я не вкрав - хіба дізнався б Іоанн, що таке любов до ближнього? Хіба не весело бути гаком, на якому один розвішує для просушування відвологлі чеснота, а інший - розум, витрачений міллю? »

Наближаються скорботні останні дні Христа. Петро та Іван ведуть суперечку, хто з них більш гідний у Царстві Небесному сидіти одесную Вчителі - хитрий Юда кожному вказує на його першість. А потім на питання, як він все-такидумає по совісті, з гордістю відповідає: «Звичайно, я!» На ранок він йде до первосвященика Анни, пропонуючи віддати суду Назарянина. Анни чудово обізнаний про репутацію Іуди і жене його геть кілька днів поспіль, але, побоюючись бунту і втручання Римських влади, з презирством пропонує Іуді за життя Вчителя тридцять срібняків. Юда обурений: «Ви не розумієте, що вам продають! Він добрий, він зцілює хворих, він любимо бідняками! Ця ціна - виходить, що за краплю крові ви даєте всього пів-обол, за краплю поту - чверть обола ... А Його крики? А стогони? А серце, уста, очі? Ви мене хочете пограбувати! »-« Тоді ти не отримаєш нічого ». Почувши такий несподіваний відмова, Юда перетворюється: він нікому не повинен поступитися права на життя Христа, але ж напевно знайдеться негідник, готовий він видасть за обол або два ...

Ласкою оточує Юда Того, Кого зрадив, в останні години. Ласків і услужлів він і з апостолами: ніщо не повинно завадити задумом, завдяки якому ім `я Іуди назавжди буде в пам'яті людей називатися разом з ім'ям Ісуса! У Гефсиманському саду він цілує Христа з такою болісною ніжністю і тугою, що, будь Ісус квіткою, ні краплі роси не впало б з Його пелюсток, не колихнулася би він на тонкому стеблі від поцілунку Іуди. Крок за кроком йде Іуда по стопах Христа, не вірячи очам, коли Його б'ють, засуджують, ведуть на Голгофу. Згущується ніч ... Що таке ніч? Сходить сонце ... Що таке сонце?Ніхто не кричить: «Осанна!» Ніхто не захистив Христа зі зброєю, хоча він, Іуда, вкрав у римських солдатів два мечі і приніс їх цим «вірним учням»! Він один - до кінця, до останнього подиху - з Ісусом! Здійснюються жах його і мрія. Іскаріот піднімається з колін біля підніжжя Голгофського хреста. Хто вирве