Юда дивиться на землю. Яка вона раптом маленька стала під його стопами!Не йде більше час саме по собі, ні спереду, ні ззаду, але, слухняне, рухається усією своєю громадою лише разом з Іудою, з його кроками по цій маленькій землі.

Він іде в синедріон і кидає їм в обличчя, як володар: «Я обдурив вас! Він був безневинний і чистий! Ви вбили безгрішного! Чи не Його зрадив Юда, а вас, зрадив вічний сором! »

У цей день Юда віщає як пророк, чого не сміють боягузливі апостоли: «Я бачив сьогодні сонце - воно дивилося на землю з жахом, запитуючи:" Де ж тут люди? "Скорпіони, звірі, каміння - все вторили цього питання. Якщо сказати моря і гір, у скільки люди оцінили Ісуса, вони зійдуть зі своїх місць і впадуть на голови ваші! .. »

«Хто з вас, - звертається Іскаріот до апостолів, - піде зі мною до Ісуса? Ви боїтеся! Ви кажете, що на те була Його воля? Ви пояснюєте свою малодушність тим, що Він велів вам нести по землі Своє слово? Але хто повірить Його слова у ваших боягузливих і невірних вустах? »

Юда «піднімається на гору і затягує петлю на шиї своїй у всього світу на увазі, довершуючи задумане. По всьому світу розлітається звістку про Юду-зрадника. Не швидше і не тихіше, але разом з часом продовжує летіти ця звістка ...