Бабусі кружляють навколо столика, за яким сидить, похиливши голову, Людина. Їх танець пародіює чудовий танець юних дам на стародавні балу у Людини.

Перед обличчям смерті він постає на весь зріст, закинувши прекрасну сиву голову, і різко, голосно, відчайдушно вигукує - запитуючи чи то небо, чи то п'яниць, чи то глядачів, чи то Такого собі в сірому:

«Де мій зброєносець? Де мій меч? Де мій щит? »

Хтось у сірому дивиться на недогарок свічки - вона ось-ось в останній раз блимне і згасне. «Я обеззброєний», - вигукує Людина, і темрява обступає його.