Короткий переказ твору Синій птах (Моріс Метерлінк)

Переддень Різдва. Діти дроворуба, Тільтіль і Мітіль, сплять у своїх ліжечках.Раптом вони прокидаються. Залучені звуками музики, діти підбігають до вікна і дивляться на різдвяне святкування в багатому будинку навпроти.Чути стукіт у двері. З'являється старенької в зеленій сукні та червоному очіпку. Вона горбата, хрому, одноокий, ніс гачком, ходить з паличкою. Це Фея Берілюна. Вона велить дітям податися на пошуки Синьої Птахи, Її дратує, що діти не розрізняють речей очевидних. «Треба бути сміливим, щоб бачити приховане», - говорить Берілюна і дає Тільтіль зелену шапочку з алмазом, повернувши який людина може побачити «душу речей». Як тільки Тільтіль одягає шапочку і повертає алмаз, все навколишнє чудово перетворюється: стара чаклунка перетворюється на казкову принцесу, бідна обстановка хатини оживає. З'являються Душі Часів, Душі Караваєв, Вогонь постає у вигляді стрімко рухається людини в червоному трико. Пес і Кішка теж набувають людський вигляд, але залишаються у масках бульдога і кішки. Пес, знайшовши можливість втілити свої почуття в слова, з захопленими криками «Моє маленьке божество!» Стрибає навколо Тільтіль.Кішка манірно і недовірливо простягає руку Мітіль. З крана починає бити блискучим фонтаном вода, а з її потоків з'являється дівчина з розпущеним волоссям, в хіба струмуючих одязі. Вона негайно вступає в сутичку з Вогнем. Це Душа Води. Зі столу падає глечик, і з розлитого молока піднімається біла фігура. Це боязка і сором'язлива Душа Молока. З цукрової голови, розірвавши синю обгортку, виходить солодке фальшиве істота у синій з білим одязі. Це Душа Сахара. Полум'я впала лампи миттєво перетворюється на светозарную дівчину незрівнянної краси під блискучим прозорим покривалом. Це Душа Світу. Лунає сильний стукіт у двері. Тільтіль з переляку повертає алмаз занадто швидко, стіни хатини тьмяніють, Фея знову стає старою, а Вогонь, Хліб, Вода, Цукор, Душа Світла, Пес і Кішка не встигають повернутися назад, в Мовчання, фея наказує їм супроводжувати дітей в пошуках Синьої Птахи, пророкуючи їм загибель в кінці подорожі. Все, крім Душі Світла і Пса, не хочуть йти. Тим не менш, пообіцявши підібрати кожному відповідний наряд, фея відводить їх всіх через вікно. І зазирнули у двері Мати Тіль і Отець Тіль бачать тільки мирно сплячих дітей.

У палаці Феї Берілюни, переодягнувшись в розкішні казкові костюми, душі тварин і предметів намагаються скласти змову проти дітей. Очолює їх Кішка.Вона нагадує всім, що раніше, «до людини», якого вона називає «деспотом», всі були вільні, і висловлює побоювання, що, заволодівши Синьої Птахом, людина спіткає Душу Речей, Тварин і Стихій і остаточно поневолить їх. Пес люто заперечує. При появі Феї, дітей і Душі Світлана все затихає. Кішка лицемірно скаржиться на Пса, і тому потрапляє від Тільтіль. Перед далекою дорогою, щоб погодувати дітей, Хліб відрізає від свого черева дві скибки, а Цукор відламує для них свої пальці (які тут же відростають знову, тому в Сахара завжди чисті руки). Перш за все Тільтіль і Мітіль належить відвідати Країну Спогадів, куди вони повинні відправитися одні, без супроводу. Там Тільтіль і Мітіль гостюють у покійних дідусі та бабусі, там же вони бачать і своїх померлих братиків і сестриць. Виявляється, що померлі як би занурені в сон, а коли близькі згадують про них, пробуджуються. Повозившись з молодшими дітьми, пообідавши разом з усім сімейством, Тільтіль і Мітіль поспішають піти, щоб не запізнитися на зустріч з Душею Світу. На прохання дітей дідусь з бабусею віддають їм дрозда, який видався їм зовсім синім. Але коли Тільтіль і Мітіль залишають Країну Спогадів, птах стає чорною.

У палаці Ночі першою опиняється Кішка, щоб попередити господиню про загрозливу небезпеку - прихід Тільтіль і Мітіль. Ніч не може заборонити людині розкрити ворота її таємниць. Кішці і Ночі залишається тільки сподіватися, що людина не зловить справжню Синю Птицю, ту, що не боїться денного світла. З'являються діти в супроводі Пса, Хліба і Сахара. Ніч намагається спочатку обдурити, потім залякати Тільтіль і не дати йому ключ, який відкриває всі двері в її палаці. Але Тільтіль черзі відкриває двері. Через одну вислизають кілька нестрашним Примар, з-за іншої, де знаходяться хвороби, встигає вибігти Нежить, з-за третьою мало не вириваються на волю війни. Потім Тільтіль відкриває двері, за якими Ніч зберігає зайві Зірки, свої улюблені Аромати, Блукаючі Вогні, Свєтляков, Росу, солов'їний спів.Наступну, велику середню двері, Ніч не радить відмикати, попереджаючи, що за нею криються бачення настільки грізні, що не мають навіть назви.Супутники Тільтіль - все, крім Пса, - перелякано ховаються. Тільтіль і Пес, борючись з власним страхом, відкривають двері, за якими виявляється чудової краси сад - сад мрії і нічного світла, де серед зірок і планет без втоми пурхають чарівні сині птахи. Тільтіль кличе своїх супутників, і, піймавши кожен по кілька синіх птахів, вони виходять із саду. Але незабаром спіймані птахи гинуть - діти не зуміли виявити ту єдину Синю Птицю, що виносить світло дня.

Ліс. Входить Кішка, вітається з деревами, розмовляє з ними. Нацьковує їх на дітей. Деревам є за що не любити сина лісоруба. І ось Тільтіль повалений на землю, а Пес ледве звільнився від пут Плюща, він намагається захистити господаря. Обидва вони на волосок від загибелі, і лише втручання Душі Світла, яка велить Тільтіль повернути алмаз на шапочці, щоб занурити дерева в морок і мовчання, рятує їх. Кішці вдається приховати свою причетність до бунту.

Діти шукають Синю Птицю на кладовищі. Опівночі Тільтіль зі страхом повертає алмаз, могили розверзаються, і з них з'являються цілі снопи примарних,