У пошуках Синього Птаха діти зі своїм ескортом виявляються в Садах Блаженств. Гладкі Блаженства ледь не втягують Тільтіль і його супутників у свої оргії, але хлопчик повертає алмаз, і стає видно, наскільки Гладкі Блаженства жалюгідні і потворні. З'являються домашні Блаженства, яких вражає, що Тільтіль не підозрює про їхнє існування. Це Блаженство Бути Здоровим, Блаженство Любити Батьків, Блаженство Блакитного Неба, Блаженство Сонячних Днів, Блаженство Бачити запалює зірку. Вони посилають саме швидконогі Блаженство Бігати За Росі Босоніж сповістити про прихід дітей Великі Радості, і незабаром з'являються високі прекрасні ангелоподібні істоти в блискучих одежах, Серед них Велика Радість Бути Справедливим, Радість Бути Добрим, Радість Розуміти і найчистіша Радість Материнської Любові. Вона здається дітям схожою на їхню матір, тільки набагато гарніше ... Материнська Любов стверджує, що вдома вона така ж, але з закритими очима нічого не можна побачити. Дізнавшись, що дітей призвела Душа Світла, Материнська Любов скликає інші Великі Радості, і вони вітають Душу Світу як свою володарку. Великі Радості просять Душу Світу відкинути покривало, яке ще приховує непізнані Істини і Блаженства.Але Душа Світла, виконуючи наказ свого Повелителя, лише щільніше закутується у покривало, кажучи, що година ще не настала, і обіцяючи прийти коли-небудь відкрито і сміливо. Обійнявшись на прощання, вона розлучається з Великими Радостями.

Тільтіль і Мітіль у супроводі Душі Світла виявляються в блакитному палаці Царства Майбутнього. До них збігаються Лазуровий Діти. Це діти, які коли-небудь народяться на Землі. Але на Землю не можна прийти з порожніми руками, і кожен з дітей збирається принести туди якесь свій винахід: Машину Щастя, тридцять три способи продовження життя, два злочини, літаючу по повітрю машину без крил. Один з малюків - дивовижний садівник, що вирощує незвичайні маргаритки і величезний виноград, інший - Король Дев'яти Планет, ще один покликаний знищити на Землі Несправедливість.Двоє лазуровий діточок стоять, обнявшись. Це закохані. Вони не можуть надивитися один на одного і безперервно цілуються і прощаються, тому що на Землі опиняться розділені століттями. Тут же Тільтіль і Мітіль зустрічають свого братика, який незабаром має з'явитися на світ. Займається Зоря - година, коли народжуються діти. З'являється бородатий старий Час, з косою і пісочним годинником. Він забирає тих, хто повинен ось-ось народитися, на корабель. Корабель, який везе їх на Землю, пропливає і переховується. Чути далеке спів - це співають Матері, що зустрічають дітей.Час в подиві і гніві зауважує Тільтіль, Мітіль і Душу Світу. Вони рятуються від нього, повернувши алмаз. Під покривалом Душа Світла ховає Синю Птицю.

Біля огорожі із зеленою хвірткою - Тільтіль не відразу дізнається рідний дім - діти розлучаються зі своїми супутниками. Хліб повертає Тільтіль клітку для Синьої Птахи, так і залишилася порожньою. "Синій Птах, мабуть, або зовсім не існує, або змінює забарвлення, як тільки її садять у клітку ...» - говорить Душа Світу. Душі Предметів і Тварин прощаються з дітьми. Вогонь ледь не обпікає їх бурхливими ласками, Вода дзюрчить прощальні промови, Цукор вимовляє фальшиві і солоденькі слова. Пес рвучко кидається до дітей, його жахає думка про те, що він не зможе більше говорити зі своїм обожнюваним господарем. Діти вмовляють Душу Світу залишитися з ними, але це не в її владі. Вона може лише пообіцяти їм бути з ними «в кожному ковзному місячному промені, в кожній ласкаво дивиться <...> зірочці, в кожній займається зорі, в кожній запаленою лампі», в кожному їхньому чистому і ясному помислі. Б'є вісім годин. Хвіртка пріотворяется і негайно ж захлопується за дітьми.

Хатина дроворуба чарівно перевтілилася - все тут стало новіше, радіснішим.Радісний денне світло пробивається в щілини замкнених віконниць. Тільтіль і Мітіль солодко сплять у своїх ліжечках. Мати Тіль приходить будити їх. Діти починають розповідати про побачене під час подорожі, і їхні промови лякають мати. Вона посилає батька за доктором. Але тут з'являється Сусідка Берленго, дуже схожа на фею Берілюну. Тільтіль починає пояснювати їй, що не зумів знайти Синю Птицю. Сусідка здогадується, що дітям щось привиділося, можливо, коли вони спали, на них падав місячне світло. Сама ж вона розповідає про свою онучці - дівчинка нездорова, не встає, доктор каже - нерви ... Мати умовляє Тільтіль подарувати дівчинці горлицю, про яку та мріє. Тільтіль дивиться на горлицю, і та здається йому Синьої Птахом. Він віддає клітку з птахом сусідці. Діти новими очима бачать рідний дім і те, що в ньому знаходиться, - хліб, воду, вогонь, кішку і пса. Лунає стукіт у двері, і входить Сусідка Берленго з білявою незвичайно красивою Дівчинкою.Дівчинка притискає до грудей горлицю Тільтіль. Тільтіль і Мітіль сусідська внучка здається схожою на Душу Світу. Тільтіль хоче пояснити Дівчинці, як годувати горлицю, але птах, скориставшись моментом, відлітає. Дівчинка в розпачі плаче, а Тільтіль обіцяє їй спіймати птаха. Потім він звертається до глядачів: «Ми вас дуже просимо: якщо хто-небудь з вас її знайде, то нехай принесе нам - вона потрібна нам для того, щоб стати щасливими в майбутньому ...»