Короткий переказ твору Мірра (Вітторіо Альфьєрі)

Евриклея переконана, що Мірра не любить Переяслава: якби Міррі хтосьсподобався, вона б помітила. Крім того, немає кохання без надії, між тим як скорбота Мірри безвиході, і дівчина прагне смерті. Евриклея хотіла б померти, щоб не бачити на старості років страждання своєї улюблениці.Кенхреіда вже майже рік намагається зрозуміти причину мук дочки, але безуспішно. Чи не Венера чи, угледівши зухвалий виклик у шаленому материнському щастя Кенхреіди, зненавиділа Мірру за красу і вирішила покарати царицю, відібравши у неї єдину дочку?

Цар Кінір, допитавши Евриклею, вирішує скасувати вінчання: «На що мені життя, володіння, честь на що, / Коли беззастережно щасливою / Єдину дочка не бачу я?» Кінір хоче стати другом царя Епіру, йому подобається Перей, але найважливіше для нього дочка: «Мене батьком / Природа зробила, царем ж - випадок», інтереси держави для нього - ніщо в порівнянні з єдиним подихом Мірри. Він може бути щасливий, тільки якщо щаслива вона. Кінір вирішує поговорити з Пере. Він говорить юнакові, що був би щасливий назвати його зятем. Якщо б він вибирав чоловіка для дочки, то вибрав би Переяслава, а коли його ж вибрала Мірра, Перей став йому милий подвійно. Кінір вважає, що головне в Перее - його особисті переваги, а не царська кров і не батьківські володіння. Кінір обережно питає у Переяслав, чи взаємна його любов до Міррі. Юнак каже, що Мірра начебто б і рада відповісти на його любов, але щось їй заважає. Йому здається дивним, що Мірра в його присутності блідне, не піднімає на нього очей і говорить з ним холодним тоном. Вона якось ніби рветься заміж, то боїться весілля, то призначить день вінчання, то відкладе весілля. Перей не мислить собі життя без Мірри, але хоче звільнити її від слова, бачачи, як вона страждає. Перей готовий померти, якщо від цього залежить щастя Мірри. Кінір посилає за Міррою і залишає її з Пере. Перей дивиться на весільний убір нареченої, але смуток у її очах говорить йому, що вона нещаслива. Він говорить їй, що готовий звільнити її від слова і виїхати. Мірра пояснює йому, що смуток буває вродженою і питання про її причини лише поглиблюють її. Дівчина просто горює про майбутній розставанні з батьками. Вона клянеться, що хоче бути дружиною Переяслава і не буде більше відкладати весілля. Сьогодні вони повінчаються, а завтра відпливуть в Епір. Перей нічого не розуміє: то вона каже, що їй важко розлучатися з батьками, то квапить з від'їздом. Мірра говорить, що хоче назавжди покинути батьків і померти з горя.

Мірра говорить Евриклею, що жадає лише смерті і тільки її і заслуговує. Евриклея впевнена, що єдино любов може так мучити юну душу. Вона молилася Венері біля вівтаря, але богиня дивилася на неї грізно, і Евриклея пішла з храму, ледве волочачи ноги. Мірра говорить, що пізно просити за неї богів, і просить Евриклею вбити її. Дівчина знає, що все одно живий не потрапить в Епір. Евриклея хоче піти до царя і цариці і упросити їх розладнати весілля, але Мірра просить її нічого не говорити батькам і не надавати значення словам, які випадково вирвались у неї. Вона поплакала, вилила душу, і тепер їй набагато легше.

Мірра йде до матері і застає в неї Кініра. Бачачи, що його присутність смушает дочка, цар поспішає її заспокоїти: ніхто ні до чого її не примушує, вона може відкрити чи не відкривати причину своїх страждань. Знаючи її вдачу і благородство почуттів, батьки цілком довіряють їй. Мірра може чинити так, як вважає за потрібне, вони просто хочуть знати, що вона вирішила. Мати і батько на все згодні, аби бачити доньку щасливою. Мірра говорить, що відчуває близькість смерті, це єдине її ліки, однак природа ніяк не дає їй померти. Мірра то шкодує себе, то ненавидить. Їй здавалося, що шлюб з Пере хоча почасти розвіє її смуток, але чим ближче був день весілля, тим їй ставало сумніше, тому вона тричі відкладала вінчання. Батьки вмовляють Мірру не виходити за Переяслава, раз він їй не милий, але Мірра наполягає: нехай вона і не любить юнака так сильно, як він її, але ніхто інший не стане її чоловіком, або вона вийде за Переяслава, або помре. Мірра обіцяє пересилити свій біль, розмова з батьками надав їй сил і рішучості. Вона сподівається, що нові враження допоможуть їй швидше позбутися від туги, і хоче відразу після весілля покинути рідну кров. Мірра приїде на Кіпр, коли Перей стане царем Епіру. Вона залишить у батьків одного з своїх синів, щоб він був їм опорою в старості. Мірра благає батьків дозволити їй виїхати відразу після вінчання. Батьки згнітивши серце відпускають дочка: їм легше не бачити її, ніж бачити такою нещасною. Мірра видаляється до себе, щоб приготуватися до весілля і вийти до нареченого зі світлим чолом.

Кінір ділиться з дружиною своїми підозрами: «Слова, очі і навіть зітхання мені / Вселяють побоювання, що нею / Нелюдська рухає влада, / Невідома нам».Кенхреіда думає, що Венера покарала Мірру за материнську зухвалість: Кенхреіда НЕ кадити Венері і в пориві материнської гордості посміла сказати, що божественну красу Мірри в Греції і на Сході нині шанують вище, ніж шанували Венеру на Кіпрі з незапам'ятних часів. Побачивши, що коїться з Міррою, Кенхреіда намагалася задобрити богиню, але ні молитви, ні фіміам, ні сльози не допомагають. Кінір сподівається, що гнів богині не стане