Короткий переказ твору Микола Миколайович (Юз Алешковский)

Колишній злодій-кишеньковий Микола Миколайович за пляшкою розповідає історію свого життя мовчазної співрозмовника.

Він звільнився дев'ятнадцяти років, відразу після війни. Тітка його прописала у Москві. Микола Миколайович ніде не працював - куропчіл (крав) по кишенях у трамвайної штовханині і був при грошах. Але тут вийшов указ про збільшення терміну за крадіжку, і Микола Миколайович, за порадою тітки, влаштовується працювати в лабораторію до свого сусіда по комунальній квартирі, вченому-біологу на прізвище Кімзее.

Тиждень Микола Миколайович миє склянки і одного разу в черзі біля буфету, підкоряючись звичкою, витягує у начальника кадрів гаманець. У туалеті він виявляє в гаманці не гроші, а доноси на співробітників інституту.Микола Миколайович спускає все це «багатство» в унітаз, залишивши лише донос на Кімзее, яким його показує. Той блідне і розчиняє донос у кислоті.Назавтра Микола Миколайович каже Кімзе, що кидає роботу. Кімзее пропонує йому працювати в новій якості - стати донором сперми для своїх нових дослідів, рівних яким не було в історії біології. Вони обговорюють умови: оргазм щодня вранці, робочий день не нормований, оклад - вісімсот двадцять рублів. Микола Миколайович погоджується. Про всяк випадок ввечері він йде порадитися щодо своєї майбутньої роботи з приятелем - міжнародним «уркою». Той каже, що Микола Миколайович продешевив - «я б цим біологам поштучно свої живчики продавав. На то їм і мікроскопи дадени - дрібниця підраховувати. Шкода ось, не можна розбавити малофейку. Ну, ніби як сметану в магазині. Теж навар був би ». Микола Миколайович розраховує в майбутньому поступово підняти ціну.

У перший раз він заповнює пробірку наполовину - «цілий чумацький шлях», як говорив колись його сусід по нарах, астроном за фахом. Кімзее задоволений: «Ну, Микола, ти супермен».

Микола Миколайович «вибиває» підвищення окладу до двох тисяч чотирьохсот, спеціально кидає в пробірку бруд з каблука - в результаті цієї хитрості, нібито для стерильності робочого процесу, отримує в місяць два літри спирту. На радощах Микола Миколайович напивається з міжнародним уркою і назавтра на робочому місці ніяк не може довести себе до оргазму. Він весь мокрий, рука тремтить, але нічого не виходить. У двері просовує головуякийсь академік: «Що ж ви, батечку, викинути не можете насіннячко?» Раптом одна молодша наукова співробітниця, Влада Юріївна, входить в кімнату, вимикає світло - і своєю рукою бере Миколи Миколайовича «за грубий, хамський, вперту сволота, за член ...». Микола Миколайович під час оргазму кричить секунд двадцять так, що дзвенять пробірки і перегорають лампочки, і непритомніє.

Наступного разу у нього знову не виходить справитися самостійно, але вже з іншої причини. Виявляється, Микола Миколайович закохався і думає тільки про Влада Юріївні. Вона знову приходить на допомогу. Після роботи Микола Миколайович вистежує Владу Юріївну, щоб дізнатися, де вона живе. Йому хочеться «просто так дивитися на обличчя її біле ... на волосся руде і очі зелені".

Назавтра Миколі Миколайовичу повідомляють, що його живчика помістили Владе Юріївні і вона завагітніла. Микола Миколайович засмучений до сліз, що таким способом з'єднаний зі своєю коханою, але вона каже: «Я вас розумію ... все це трохи сумно. Але наука є наука».

Комісія, що складається з керівництва інституту і людей «не з біології», закриває лабораторію, так як генетика оголошено лженаукою. Миколі Миколайовичу влаштовують допит, в чому полягала його робота, але він, користуючись своїм табірним досвідом, жбурляє в рило заступник директора чорнильницю і симулює напад епілепсії. Корчився на підлозі, він чує, як заступник директора відмовляється від своєї дружини - Влади Юріївни.Микола Миколайович виривається з інституту, їде до Владе Юріївні додому і перевозить її до себе, а сам йде ночувати до міжнародного урке. Вранці він удома застає бліду Владу Юріївну, що лежить на дивані, і Кімзее, який мацає її пульс. На нервовому грунті у Влади Юріївни трапився викидень. Микола Миколайович виходжує Владу Юріївну, спить поруч з нею на підлозі.Витримувати таке близьке сусідство він не в силах, але вона зізнається у своїй фригідності. Коли ж між ними відбувається те, про що так мріяв Микола Миколайович, і коли він «рубає, як дрова в кіно« Комуніст », Влада Юріївна, прислухаючись до себе, кричить:« Цього не може бути! »У ній прокидається пристрасть. Щоночі вони люблять один одного до непритомності, наводячи один одного по черзі в свідомість нашатирем. Кімзее приносить додому мікроскоп - продовжувати досліди, і Микола Миколайович раз на тиждень здає сперму «для науки» - вже безкоштовно.

Життя триває: вже морганістів і космополітів викрили, Влада Юріївна йде працювати старшою медсестрою, Микола Миколайович влаштовується санітаром. Вони переживають важкі часи. Але тут помирає Сталін. Кімзе повертають лабораторію, він бере до себе Владу Юріївну та Миколи Миколайовича - досліди тривають. Миколи Миколайовича обважують датчиками, вивчаючи енергію, яка виділяється при оргазмі. Одного разу його сперму вводять однієї шведської дамі, і в неї народжується син, який, щоправда, краде - пішов у тата. Під час дослідів Микола Миколайович читає книги і робить відкриття: ступінь збудження залежить від тексту, що читається. Від соцреалізму, наприклад, хоч плач, а не встає, а від читання, наприклад, Пушкіна, «Отелло» або «Мухи-цокотухи» (особливо коли павучок муху уволок) ефект найбільший. Один академік, проаналізувавши дані, повідомляє Миколі Миколайовичу свій висновок: вся радянська наука, особливо марксизм-ленінізм, - суцільна «суходрочка». «Партія дрочит. Уряд онанірует. Наука мастурбує », - і всім здається, що після цього, як при оргазмі, раптом настане світле майбутнє. Академік радіє, що від цієї суходрочка не загинув у Миколу Миколайовича людина, і питає, яким