Короткий переказ твору Нанкінський Христос (Рюноске Акутагава)

Сун Цзінь-хуа, п'ятнадцятирічна повія, сидить удома і гризе кавунове насіння. Час від часу вона дивиться на маленьке бронзове розп'яття, що висить на стіні її убогій кімнатки, і в її очах з'являється надія. Цзінь-хуа - католичка. Вона стала повією, щоб прогодувати себе і старого батька. Цзінь-хуа впевнена, що «пан Христос» розуміє, що в неї на серці, і її ремесло не перешкодить їй потрапити на небо, «інакше пан Христос був би все одно що поліцейський з ділянки в Яоцзякао». Коли вона говорить про це японському туристу, з яким провела ніч, він посміхається і дарує їй на пам'ять нефритові сережки.

Місяць потому Цзінь-хуа захворює сифілісом, і їй не допомагають ніякі ліки.Одного разу її подруга каже, що існує повір'я, ніби хвороба треба скоріше віддати кому-небудь іншому - тоді через два-три дні людина одужає. Але Цзінь-хуа не хоче нікого заражати поганою хворобою і не приймає гостей, а якщо хтось і заходить, вона тільки сидить і курить з ним, тому гості поступово перестають до неї ходити і їй стає все важче зводити кінці з кінцями. І ось одного разу до неї приходить підпилий іноземець - засмаглий бородатий чоловік років тридцяти п'яти. Він не розуміє по-китайськи, але слухає Цзінь-хуа з такою веселою доброзичливістю, що у дівчини стає радісно на душі. Гість здається їй прекрасніше всіх іноземців, яких вона до цих пір бачила, не кажучи вже про її земляків з Нанкіна. Однак її не залишає відчуття, що вона десь вже бачила цю людину. Поки Цзінь-хуа намагається згадати, де вона могла його бачити, незнайомець піднімає вгору два пальці - це означає, що він пропонує їй два долари за ніч. Цзінь-хуа хитає головою.Незнайомець вирішує, що її не влаштовує ціна, і піднімає три пальці. Так він поступово доходить до десяти доларів - суми величезної для бідної повії, але Цзінь-хуа все одно відмовляє йому і навіть сердито тупає ногою, від чого розп'яття зривається з гачка і падає до її ніг. Піднімаючи розп'яття, Цзінь-хуа дивиться на обличчя Христа, і воно здається їй живим подобою особи її гостя, що сидить за столом.

Приголомшена своїм відкриттям, Цзінь-хуа забуває про все на світі і віддається іноземцю. Коли вона засинає, їй сниться небесний град; вона сидить за столом, заставленим стравами, а за її спиною на стільці з сандалового дерева сидить іноземець, і навколо його голови сяє німб. Цзінь-хуа запрошує його розділити з нею трапезу. Іноземець відповідає, що він, Ісус Христос, не любить китайську кухню. Він говорить, що якщо Цзінь-хуа з'їсть частування, то її хвороба за ніч пройде. Коли Цзінь-хуа прокидається, поруч з нею нікого немає. Вона думає, що іноземець з особою Христа їй теж приснився, але в кінці кінців вирішує: «Ні, це був не сон». Їй стає сумно від того, що людина, яку вона полюбила, пішов, не сказавши їй на прощання ні слова, не заплативши обіцяні десять доларів. І раптом вона відчуває, що, завдяки диву, що сталося в її тілі, страшні виразки безслідно зникли.«Значить, це був Христос», - вирішує вона і, ставши на коліна перед розп'яттям, гаряче молиться.

Навесні наступного року японський турист, який колись вже приходив до Цзінь-хуа, знову відвідує її. Цзінь-хуа розповідає йому, як Христос, зійшовши одного разу вночі в Нанкін, з'явився їй і зцілив від хвороби. Турист згадує, як якийсь метис на ім'я Джордж Меррі, людина поганий, негідний, хвалився, що провів у Нанкіні ніч з повією, а коли та заснула, втік потихеньку. Він чув також, що потім ця людина зійшов з розуму на грунті сифілісу. Він здогадується, що Цзінь-хуа заразила Джорджа Меррі, але не бажає розчаровувати побожну жінку. «І ти жодного разу з тих пір не хворіла?» - Запитує японський турист. «Ні, жодного разу», - твердо відповідає Цзінь-хуа з ясним обличчям, продовжуючи гризти кавунове насіння.