Короткий переказ твору У частіше (Рюноске Акутагава)

Новела є різні версії одного і того ж події, висловлені різними людьми.

Дроворуб розповів на допиті, що він знайшов труп чоловіка в гаю під горою, де росте бамбук упереміж з молоденькими криптомерія. Чоловік лежав на спині, на ньому був світло-блакитний суйкан (коротке кімоно), у грудях його зяяла рана. Ніякої зброї поруч не було, тільки мотузка та гребінь.

Мандрівний монах сказав на допиті, що напередодні зустрів вбитого на дорозі з Ямасіна в Секіяма. З ним була жінка, що сиділа на рудій коні. У чоловіка був меч за поясом і лук зі стрілами за спиною. Жінка була в крислатому капелюсі, і обличчя її не було видно.

Стражник сказав на допиті, що зловив знаменитого розбійника Тадземару. У Тадземару був меч за поясом, а також лук зі стрілами. Рудувата кінь скинула його з себе і щипала траву неподалік.

Стара сказала на допиті, що впізнає в убитому свого двадцятишестирічного зятя Канадзава Такехіро. Напередодні дочка бабусі дев'ятнадцятирічна масаго разом з чоловіком відправилися в Бакаєв. З долею зятя стара примирилася, але тривога за дочку не дає їй спокою: молода жінка зникла, і її ніяк не можуть знайти.

Тадземару зізнався на допиті, що це він убив чоловіка. Він зустрів його і його дружину напередодні після полудня. Вітерець відкинув шовкове покривало, що закривав обличчя жінки, і перед Тадземару на мить майнуло її обличчя. Воно здалося йому до того прекрасним, що він вирішив будь-що-будь опанувати жінкою, навіть якщо б заради цього довелося вбити чоловіка. Коли хочуть заволодіти жінкою, чоловіка завжди вбивають. Тадземару вбиває мечем, адже він розбійник, інші ж убивають владою, грошима, лестощами.Кров при цьому не проливається, і чоловік залишається цілий і неушкоджений, але все ж, він убитий, і хто знає, чия вина важче - того, хто вбиває зброєю, або того, хто вбиває без зброї?

Але вбивство чоловіка не було метою Тадземару. Він вирішив спробувати опанувати жінкою без вбивства. Для цього він заманив їх у гущавину. Це виявилося неважко: Тадземару пристав до них як попутник і став хвалитися, що розкопав курган на горі, знайшов там багато дзеркал і мечів і зарив все це в гаю під горою. Тадземару сказав, що готовий дешево продати будь-яку річ, якщо знайдеться бажаючий. Чоловік спокусився на скарби, і незабаром подорожні слідом за Тадземару попрямували по стежці до гори, Тадземару сказав, що речі зариті в самій гущавині, і чоловік пішов з ним, а жінка залишилася чекати, сидячи на коні. Завівши чоловіка в гущавину, Тадземару накинувся на нього і прив'язав до стовбура дерева, а щоб він не міг кричати, забив йому рота опалим листям бамбуковими. Потім Тадземару повернувся до жінки і сказав, що її супутник раптово занедужав і їй треба піти подивитися, що з ним. Жінка покірно пішла за Тадземару, але як тільки побачила прив'язаного до дерева чоловіка, вихопила з-за пазухи кинджал і кинулася на розбійника. Жінка була дуже смілива, і Тадземару насилу вдалося вибити кинджал у неї з рук. Обеззброївши жінку, Тадземару зміг оволодіти нею, не позбавляючи життя чоловіка.

Після цього він хотів сховатися, але жінка вчепилася йому в рукав і крикнула, що бути зганьбленої на очах двох чоловіків гірше смерті, тому один з них повинен померти. Вона обіцяла, що піде з тим, хто залишиться в живих. Палаючі очі жінки полонили Тадземару, і він захотів взяти її за дружину. Він вирішив вбити чоловіка. Він розв'язав його і запропонував йому битися на мечах. Чоловік зі спотвореним обличчям кинувся на Тадземару. На двадцять третьому помаху меч Тадземару пронизав груди чоловіка. Як тільки він впав, Тадземару обернувся до жінки, але її ніде не було. Коли Тадземару вибрався на стежину, він побачив коня жінки, мирно щипати траву. Тадземару не просить про поблажливість, бо розуміє, що гідний найжорстокішої страти, до того ж він завжди знав, що коли-небудь його голова буде стирчати на верхівці стовпа.

Жінка розповіла на сповіді у храмі Киемидзу, що, оволодівши нею, розбійник обернувся до її пов'язаному чоловікові і насмішкувато зареготав. Вона хотіла наблизитися до чоловіка, але розбійник стусаном ноги шпурнув її на землю. В цю мить вона побачила, що чоловік дивиться на неї з холодним презирством.Від жаху перед цим поглядом жінка зомліла. Коли вона прийшла в себе, розбійника вже не було. Чоловік, як і раніше дивився на неї з презирством і прихованою ненавистю. Не в силах перенести таку ганьбу, вона вирішила вбити чоловіка, а потім покінчити з собою. Меч і лук зі стрілами забрав розбійник, але кинджал валявся біля її ніг. Вона підняла його і встромила в груди чоловіка, після чого знову втратила свідомість. Коли вона опритомніла, чоловік уже не дихав. Вона намагалася накласти на себе руки, але не змогла, і не знає, що їй тепер робити.

Дух вбитого вустами віщунки сказав, що, опанувавши його дружиною, розбійник сів поруч з нею і став її втішати. Розбійник говорив, що зважився на безчинство тому, що вона йому полюбилася. Після того, що сталося, вона вже не зможе жити з чоловіком, як раніше, так не краще їй піти в дружини до розбійника? Жінка задумливо підняла обличчя і сказала розбійникові, що він може вести її, куди хоче. Потім вона стала просити розбійника вбити її чоловіка: вона не може залишитися з розбійником, поки її чоловік живий. Не відповівши ні «так» ні «ні», розбійник стусаном шпурнув її на купу опалого листя. Він запитав чоловіка жінки, як