Короткий переказ твору Дитячі роки Багрова-онука (Сергій Тимофійович Аксаков)

У книзі, по суті мемуарної, описуються перші десять років життя дитини (1790-і рр..), Проведені в Уфі і селах Оренбурзької губернії.

Автор відтворює дитяче сприйняття, для якого всі новиною і всі однаково важливо, події не діляться на головні і другорядні: тому в «Дитячих роках» фабула практично відсутня.

Все починається з нескладних, але яскравих спогадів про дитинство і ранньому дитинстві - людина пам'ятає, як його забирали від годувальниці, пам'ятає довгу хворобу, від якої він мало не помер, - одне сонячне ранок, коли йому стало легше, дивної форми пляшку рейнвейную, висульки соснової смоли в новому дерев'яному будинку і т.д. Найчастіший образ - дорога: подорожі вважалися ліками.Детальний опис переїздів в сотні верст - до рідних, в гості і т.п. - займає більшу частину «Дитячих років».) Одужує Сергій після того, як йому стає особливо погано у великому подорожі і батьки, примушені зупинитися в лісі, постелили йому постіль у високій траві, де він і пролежав дванадцять годин, не в силах поворухнутися, і «раптом ніби прокинувся». Після хвороби дитина відчуває «почуття жалості до всього страждає».

З кожним спогадом Сергія «зливається постійна присутність матері», яка його виходила і любила, може бути тому, більше за інших своїх дітей.

Послідовні спогади починаються з чотирирічного віку. Сергій з батьками та молодшою сестрою живуть в Уфі. Хвороба «довела до крайньої сприйнятливості» нерви хлопчика. За розповідями няньки, він боїться мерців, темряви та ін.Різноманітні страхи будуть мучити його і далі). Читати його навчили так рано, що він навіть не пам'ятає про це; книга у нього була тільки одна, він знав її напам'ять і щодня читав вголос сестрі; так що коли сусід С. І. Анічков подарував йому «Дитяче читання для серця і розуму »Новикова, хлопчик, захопившись книгами, був« точно як схиблений ». Особливе враження справили на нього статті, що пояснюють грім, сніг, метаморфози комах і т.п.

Мати, змучена хворобою Сергія, боялася, що сама захворіла на сухоти, батьки зібралися в Оренбург до хорошого лікаря; дітей же відвезли в Багряно, до батьків батька. Дорога вразила дитини: переїзд через Білу, зібрана галька і скам'янілості - «штуфи», великі дерева, ночівлі в поле і особливо - рибна ловля на Демея, яка відразу звела хлопчика з розуму не менше читання, вогонь, добутий кременем, і вогонь скіпки, джерела і т.п.Цікаво все, навіть те, «як налипала земля до коліс і потім відвалювалася від них товстими пластами». Батько радіє всьому цьому разом із Сергієм, а кохана мати, навпаки, байдужа і навіть гидливо.

Зустрінуті в дорозі люди не тільки нові, але й незрозумілі: незрозуміла радість родових багровскіх селян, які зустріли сім'ю в селі Парашин, незрозумілі відносини селян зі «страшним» старостою і т.п.; дитина бачить, між іншим, жнива в спеку, і це викликає «невимовне почуття жалю».

Патріархальне Багряно не подобається хлопчикові: будинок маленький і сумний, бабуся і тітка одягнені не краще слуг в Уфі, дід суворий і страшний (Сергій був свідком одного з його божевільних припадків гніву, а згодом, коли дід побачив, що «мамин синочок» любить не тільки мати, а й батька, їх відносини з онуком раптово і різко змінилися). Дітей гордої невістки, «гребували» Багрова, не люблять. У Багрова, до того негостинному, що навіть годували дітей погано, брат і сестра прожили з лишком місяць. Сергій розважається, лякаючи сестру розповідями про небувалі пригоди і вголос читаючи їй і своєму коханому «дядькові» Евсеіч. Тітонька дала хлопчикові «Сонник» і якийсь водевіль, сильно вплинуло на його уяву.

Після Багрова повернення додому так подіяло на хлопчика, що він, знову оточений обший любов'ю, раптом подорослішав. У будинку гостюють молоді брати матері, військові, які закінчили Московський університетський шляхетний пансіон: від них Сергій дізнається, що таке вірші, один з дядьком малює і вчить цьому Сергійка, від чого здається хлопчикові «вищою істотою».С. І. Анічков дарує нові книги: «Анабасіс" Ксенофонта і «Дитячу бібліотеку» Шишкова (яку автор дуже хвалить).

Дяді і приятель їх ад'ютант Волков, граючи, дражнять хлопчика, між іншим, за те, що він не вміє писати; Сергій ображається всерйоз і одного разу кидається битися; його карають і вимагають, щоб він просив пробачення, але хлопчик вважає себе правим; один у кімнаті, поставлений в кут, він мріє і, нарешті, захворює від хвилювання та втоми. Дорослі присоромлений, і справа закінчується загальним примиренням.

На прохання Сергія його починають вчити писати, запросивши вчителя з народного училища. Одного разу, мабуть, за чиєюсь порадою, Сергія посилають туди на урок: грубість і учнів і вчителя (який був такий ласкавий з нею вдома), порка винних дуже лякають дитини .

Батько Сергія купує сім тисяч десятин землі з озерами і лісами і називає її «Сергіївській пусткою», ніж хлопчик дуже гордий. Батьки збираються в Сергіївку, щоб лікувати мати башкирським кумисом, навесні, коли скресне Біла. Сергій не може думати ні про що інше і з напругою стежить за льодоходом і розливом річки.

У Сергіївці будинок для панів не добудований, але веселить навіть це: «Вікон і дверей немає, а вудки готові». До результату липня Сергій, батько і дядько Евсеіч вудять на озері Кіішкі, яке хлопчик вважає своїм власним; Сергій вперше бачить рушничну полювання і відчуває «якусь жадібність, якусь невідому радість». Літо псують лише гості, правда нечасті: сторонні, навіть ровесники, обтяжують Сергійка.

Після Сергіївки Уфа «остогидла». Сергія