Короткий переказ твору Плаха (Чингіз Айтматов)

Дійовими особами книги стають збирачі анаші, молода людина, вигнаний з духовної семінарії за єресь, колишні зеки, «кулаки».

У романі "Плаха" можна виділити три основні сюжетні лінії, пов'язані загальною проблематикою.

Перша лінія - це доля пари вовків - Акбар і Ташчайнара. Вовки були змушені покинути степу після того, як люди влаштували там гігантську бійню - полювання на сайгаків, під час якої загинули їхні перші вовченята. Пара вовків пішла ближче до гір, до озера, але і народжені там щенята загинули, коли люди підпалили очерет навколо озера. Акбара і Ташчайнар перебралися в гори, сподіваючись, що там вони врятуються від людей, але їх останніх чотирьох вовченят вкрав з нори в горах людина. А коли вовки почали мстити за своїх дітей, люди вбили і їх.

Друга сюжетна лінія пов'язана з долею Авдія Каллістратова - молодої людини, якого вигнали з духовної семінарії за єресь; після чого він став кореспондентом газети. Але Овдій відчував, що це не його покликання, і постійно шукав своє призначення, сенс свого існування. Він вирішив поїхати в Моюнкумскіе степу з групою «гінців» (збирачів анаші), щоб написати про них статтю. Але газетний нарис був тільки офіційним приводом; насправді він поїхав, сподіваючись, що йому вдасться умовити цих молодих хлопців, майже хлопчаків, кинути їх небезпечний промисел і покаятися. Йому це не вдалося, як не зміг він і надрукувати свої «степові нариси». Розчарований, Овдій повертається в Жамгак-Саз, куди він їздив з «гінцями» і де він зустрів і полюбив біолога Інгу Федорівну, яка так само, як і він, займалася проблемою боротьби з анашой. Але Овдій не застає її в місті і йде на вокзал, де його підбирає для «сафарі» (полювання на сайгаків) «Обер-Кайданів - бувалий чоловік ... у минулому військовий, причому з штрафбату».

Айтматов описав цю «сафарі» так, що читачам стає зрозуміла практична неможливість мирного співіснування людської цивілізації і дикої природи степів. Авдія, що став випадковим свідком цієї бойні і намагався умовити Кандалова і його поплічників припинити полювання і покаятися, зв'язали й кинули в кузов машини, а потім розіп'яли на дереві і залишили вмираючого молодої людини одного.

У третій частині з'являються нові герої, чиї долі тісно переплітаються з долею Акбар і Ташчайнара. Бідний чабан Базар-бай знайшов у горах лігво вовків і забрав звідти чотирьох цуценят. Цей його необдуманий вчинок став причиною багатьох бід в цілому радгоспі. Вовки почали мстити людям: вони задерли багато овець і навіть накидалися на людей. Але більше за всіх постраждали Бостон і його дружина Гулюмкан: вони втратили найдорожче, що у них було, - сина Кенджеша.

«Гінці» за анашой побили і скинули з поїзда Авдія, сподіваючись, що він не виживе. А коли цей молодий чоловік вдруге спробував піти проти суворої дійсності і зупинити безглузде жорстоке вбивство сайгаків, це коштувало йому життя. Люди, розп'яли Авдія, не пошкодували його. Але Авдія пошкодувала вовчиця Акбара, яку він побачив за кілька миттєвостей до своєї смерті. Люди співчували Гулюмкан, яка, втративши сина, вила так само, як Акбара, коли - у неї вкрали її вовченят. Але вої вовчиці замість жалю викликав у людях тільки злість.

Люди в радгоспі не могли пробачити вовків, які вбивають худобу та нападників на людей, бажаючи помститися їм за всіх своїх дитинчат. Але ми можемо зрозуміти Бостона, що застрелив Базарбая, якого він вважав винним у смерті свого сина. Коли Овдій запитав у «гінців», Бог або гроші для них важливіше, навіть маленький Льонька відповів, що гроші, тому що вони дають можливість жити краще, ніж живуть багато людей, які заробляють на життя чесною працею. Але чесно працювати можна теж по-різному Бостону, який вкладав усі сили в роботу, багато бідних чабани заздрили, деякі навіть ненавиділи його за те, що у нього все було краще, ніж у них. За цей Бостона зі «передовика виробництва» перетворили на «кулака». А парторг Кочсорбаев намагався перешкодити «куркуля» домогтися більшого.