Герой повертається в центр міста, де з натовпом громадян безперешкодно потрапляє в тронний зал. По обидві сторони трону розташовуються мармурові дошки з вигравійованими на них законами, які позначають межі королівської влади, з одного боку, і обов'язки підданих - з іншого. Государ в синьому плащі вислуховує звіти міністрів, і якщо знаходиться хоч один незадоволений, навіть найнижчого походження, то він негайно вислуховує публічно.

Захоплений побаченим, герой просить у присутніх роз'яснити йому форму правління, прийняту в державі: влада короля обмежена, законодавча влада належить Зборам народних представників, виконавча - сенату, король же стежить за дотриманням законів, одноосібно вирішуючи лише питання непередбачені та особливо складні. Так «благоденство держави поєднується з благоденство приватних осіб». Спадкоємець престолу проходить довгий шлях виховання і тільки в двадцять років король оголошує його своїм сином. У двадцять два роки він може зійти на престол, а в сімдесят років складає з себе «влада». Дружиною його може бути тільки громадянка своєї країни.

Жінки країни помірковані і скромні, вони «не рум'яняться, не нюхають тютюн, не п'ють лікери».

Щоб пояснити суть податкової системи, героя ведуть до перехрестя вулиць і показують дві скрині з написами «Податок королю» і «Добровільні внески», в які громадяни «із задоволеним виглядом» вкладають запечатані пакети з срібними монетами. Після наповнення скрині зважуються і передаються «Контролерові фінансів».

У країні вигнані з ужитку «тютюн, кава і чай», існує тільки внутрішня торгівля, головним чином продуктами землеробства. Торгівля з закордоном заборонена, а судна використовуються для астрономічних спостережень.

До вечора супутник героя пропонує повечеряти в будинку одного зі своїх приятелів. Господар зустрічає гостей просто і природно. Вечеря починається з благословення страв, що стоять на столі, який сервірований без всякої розкоші. Їжа проста - в основному овочі і фрукти, лікери «заборонені так само суворо, як і миш'як», слуги сидять за тим же столом, а кожен накладає собі їжу сам.

Повернувшись до вітальні, герой накидається на газети, з яких випливає, що світ перетворився в співтовариство вільних держав. Дух філософії і освіти поширився всюди: у Пекіні поставлена на французькій мові трагедія Корнеля «Цінна», в Константинополі - вольтерівським «Магомет»; в раніше закритої Японії переведений трактат «Про злочини і покарання». У колишніх колоніях на американському континенті створено дві потужних імперії - Північна і Південна Америка, відновлені в правах індіанці, відроджена їх стародавня культура. У Марокко ведуться астрономічні спостереження, на папуаською землі не залишилося жодного знедоленого і т. д. У Європі також корінні зрушення: в Росії государ не називає себе самодержцем; моральне вплив Риму відчуває «китаєць, японець, житель Суринаму, Камчатки»; Шотландія та Ірландія хочуть складати з Англією єдине ціле. Франція, хоч і не ідеальна держава, але далеко обігнала інші країни у прогресивному русі.

У газетах були відсутні світські новини, і герой, бажаючи дізнатися долю Версаля, робить поїздку до колишнього палацу. На його місці він застає одні руїни, де від присутнього там старця отримує роз'яснення: палац впав під вагою будуються одна на одній будівель. На їх зведення пішли всі засоби королівства, і гординя була покарана. Цим старцем виявляється король Людовик XIV.

У цей момент одна з гніздяться в руїнах змій кусає героя в шию і він прокидається.