Короткий переказ твору Маттео Фальконе (Проспер Меріме)

Якщо пройти від Порто-Веккьо в глиб Корсики, то можна вийти до великих заростях маки - батьківщині пастухів і всіх, хто не в ладах з правосуддям.Корсиканські хлібороби випалюють частина лісу і з цієї землі отримують врожай. Коріння дерев, що залишилися в землі, знову пускають часті пагони.Ось ця густа переплутана поросль висотою в кілька метрів і називається маки. Якщо ви вбили людину, біжіть у маки, і ви проживете там у безпеці, маючи при собі зброю. Пастухи нагодують вас, і вам не будуть страшні правосуддя чи помста, якщо тільки не спускатися в місто, щоб поповнити запаси пороху.

Маттео Фальконе жив у півмилі від маки. Він був багатий чоловік і жив на доходи від своїх численних стад. На той час йому було не більше п'ятдесяти років. Це був невисокий, міцний і смаглявий чоловік з кучерявими чорними волоссям, орлиним носом, тонкими губами, великими живими очима. Його влучність була незвичайною навіть для цього краю хороших стрільців. Таке надзвичайно високе мистецтво зробило Маттео відомим. Його вважали таким же гарним другом, як і небезпечним ворогом; втім, він жив у мирі з усіма в окрузі. Розповідали, що колись він застрелив свого суперника, але ту історію зам'яли, і Маттео одружився на Джузеппе. Вона народила йому трьох дочок і сина, якому він дав ім'я Фортунато. Доньки були вдало видані заміж. Сину виповнилося десять років, і він подавав вже великі надії.

Одного разу рано вранці Маттео з дружиною вирушили до маки подивитися на свої стада. Фортунато залишився сам удома. Він ніжився на сонечку, мріючи про майбутнє неділю, як раптом його роздуми були перервані рушничним пострілом з боку рівнини. Хлопчик схопився. На стежці, що веде до будинку Маттео, здався бородатий чоловік, у лахмітті й шапці, які носять горяни. Його поранили в стегно, і він насилу пересував ноги, спираючись на рушницю. Це був Джанетта Санпьеро, бандит, який, вирушивши в місто за порохом, потрапив у засідку корсиканських солдатів. Він люто відстрілювався і, врешті-решт, зумів втекти.

Джанетта дізнався в Фортунато сина Маттео Фальконе і попросив заховати його. Фортунато завагався, і Джанетта пригрозив хлопчиськові рушницею.Але рушниця не могло налякати сина Маттео Фальконе. Джанетта дорікнув йому, нагадавши, чий він син. Засумнівавшись, хлопчик зажадав плату за свою допомогу. Джанетта простягнув йому срібну монету. Фортунато взяв монету, і сховав Джанетта в копиці сіна, що стояла біля будинку. Потім хитрий хлопчисько притягнув кішку з кошенятами і уклав їх на сіно, щоб здавалося, що його давно не ворушити. Після цього він, як ні в чому не бувало, розтягнувся на осонні.

Кілька хвилин по тому шестеро солдатів під командою сержанта вже стояли перед будинком Маттео. Сержант, Теодор Гамба, гроза бандитів, доводився далеким родичем Фальконе, а на Корсиці, більш ніж де або, зважають на спорідненістю. Сержант підійшов до Фортунато і почав розпитувати, не проходив чи хто мимо. Але хлопчисько так зухвало й глузливо відповів Гамбії, що той, скипівши, наказав обшукати будинок і став погрожувати Фортунато покаранням. Хлопчик же сидів і спокійно гладив кішку, нічим не видавши себе навіть тоді, коли один з солдатів підійшов і недбало тицьнув багнетом в сіно. Сержант, переконавшись, що загрози не справляють ніякого враження, вирішив випробувати силу підкупу. Він витягнув з кишені срібний годинник і пообіцяв віддати їх Фортунатто, якщо той видасть злочинця.

Очі Фортунатто загорілися, але все ж він не простягнув руки за годинами.Сержант все ближче і ближче підносив годинник до Фортунато. В душі Фортунато спалахнула боротьба, а годинник погойдувалися перед ним, зачіпаючи кінчик його носа. Нарешті Фортунато нерішуче потягся до годинника, і вони лягли на його долоню, хоча сержант все ще не випускав з рук ланцюжок. Фортунато підняв ліву руку й показав великим пальцем на копицю сіна. Сержант відпустив кінець ланцюжка, і Фортунато зрозумів, що годинник тепер його. А солдати почали негайно ж розкидати сіно. Джанетта був знайдений, схоплений і зв'язаний по руках і ногах. Коли Джанетта вже лежав на землі, Фортунато кинув йому назад його срібну монету - він усвідомлював, що вже не має на неї права.

Поки солдати споруджували носилки, на яких можна було б віднести злочинця в місто, на дорозі раптом з'явилися Маттео Фальконе і його дружина. При вигляді солдатів Маттео насторожився, хоча ось вже десять років як він не направляв дула своєї рушниці на людину. Він узяв рушницю на приціл і став повільно наближатися до хати. Сержанту теж стало якось не по собі, коли він побачив Маттео з рушницею напоготові. Але Гамба сміливо вийшов назустріч Фальконе і окликнув його. Дізнавшись свого родича, Маттео зупинився і повільно відвів дуло рушниці. Сержант повідомив, що вони тільки що накрили Джаннетт Санпьеро і похвалив Фортунатто за допомогу. Маттео прошепотів прокляття.

Побачивши Фальконе з дружиною, Джанетта плюнув на поріг їхнього дому і назвав Маттео зрадником. Маттео підніс руку до чола, як людина, убитий горем. Фортунато приніс миску молока і, опустивши очі, простягнув її Джанетта, але заарештований гнівно відкинув підношення і попросив води у солдата. Солдат подав флягу, і бандит відпив воду, піднесену рукою ворога.Сержант подав знак, і загін рушив до рівнині.

Минуло кілька хвилин, а Маттео усе мовчав. Хлопчик тривожно поглядав то на матір, то на батька. Нарешті Маттео заговорив з сином голосом спокійним, але страшним для тих, хто знав цю людину. Фортунато хотів було кинутися до батька і впасти на коліна, але Маттео страшно закричав, і той, ридаючи, зупинився за кілька кроків. Джузеппе побачила