Короткий переказ Відрізана коса, або обстрижена (Менандр)
Короткий переказ твору Відрізана коса, або обстрижена (Менандр)
Текст комедії зберігся лише фрагментарно, але філологи провели його реконструкцію.
Дія відбувається на вулиці Корінфа. На сцені - два будинки. Один належить командиру найманців, хіліарху Полемон, другий - батькам молодої людини Мосхіона.
Богиня Незнання розповідає традиційний (знайомий нам по «Третейському суду») сюжет, але побудований по-іншому.
Під час пологів помирає дружина афінського купця Патека. Ця сумна подія збігається з іншим: на морі гине судно Патека з товарами, купець цілком розорено. І щоб не вирощувати дітей у злиднях, Патек вирішує їх кому-небудь підкинути. Покинутих близнюків, хлопчика і дівчинку, знаходить бідна старенька. Їй і так тяжко, роки беруть своє, та ще йде нескінченна війна у Коринфі ...
Хлопчика Мосхіона старенька віддає багатою афінянка Мирин, яка давно мріє про сина, а дівчинку Гликеру залишає у себе. Мосхіон виховується в будинку багатої Мирин, ні в чому не знаючи відмови, Гликера ж зростає скромною і старанною. Але напівжебрацьке існування змушує прийомну матір віддати красиву вихованку Полемон. Коринфський воєначальник без розуму від прекрасної коханки.
Перед смертю старенька розповідає Гликера, що у неї є брат, який живе поруч. Мосхіон ж, не підозрюючи про це, починає доглядати за Глікерії. У відсутність Полемона він шукає з нею близькості і цілує її. Гликера, думаючи, що брат знає про все, не противиться поцілунків. Але раптово повертається додому Полемон і в гніві обрубує мечем косу Гликерія (звідси і назва комедії).
Після цього Полемон, розгніваний «зрадою» Гликера, у супроводі зброєносця Сосіі їде в село. А ображена безпідставними підозрами Гликера просить сусідку Мирин прихистити її у себе. Некмітливий, але вкрай цікавий Давши, раб Мосхіона, вирішує, що мати зробила це на користь сина-шибеника. Та й самовпевнений юнак, який раз у раз хвалиться своїми успіхами у гетер, упевнений в своїй привабливості ...
Полемон, гніваючись і сумуючи в сільському самоті, посилає додому на розвідку зброєносця. Але неповороткий і сонний Сосия ніяких новин не повідомляє. Посланий ж вдруге, він все ж виявляє, що в будинку у його хазяїна відбулися зміни.
Підпилий Полемон зі своїми воїнами збирається в гніві штурмувати будинок Мирин, де сховалася Гликера. Але з'являється на сцені Патек (батько Гликера і Мосхіона і з волі випадку старий друг Полемона) переконує розбушувався командира з штурмом почекати. Бо це буде протизаконно.Адже, не будучи одруженим на Гликера, той не має права диктувати їй свою волю: «... річ божевільна / Тобою затіяна. Куди линеш ти? / За ким? Та вона сама собі глава! »
Полемон розповідає Патек, як добре Гликера у нього жилося, показує її багаті вбрання. І все це улюбленої подарував він!
Тим часом нічого не підозрюючи Мосхіон чекає, що Гликера сама кинеться в його обійми. А Патек, виконуючи прохання Полемона, відправляється парламентером в будинок Мирин. Саме в цей час на прохання Гликера служниця-рабиня Доріда приносить з дому Полемона скриньку з речами дівчини. Так, з тими самими речами, що були знайдені при підкинутих немовлят!
Коли вона задумливо перебирає коштовності, присутній тут же Патек дізнається речі покійної дружини. Він розповідає Гликера, як померла її мати, як він розорився і вирішив позбавитися від дітей. Дівчина підтверджує, що в неї є брат, і називає його ім'я.
Непомітно підкралася в цей час Мосхіон все чує і відчуває при цьому розчарування і водночас радість - адже він знайшов сестру, яка, звичайно, не може бути його коханкою ...
Полемон, не знаходить собі місця від хвилювання, нетерпляче чекає звісток.Служниця Доріда запевняє його: все закінчиться добре. Але Полемон не вірить, що улюблена його простить, і сам поспішає до будинку Мирин.Назустріч йому виходять Патек з Глікерії. Старий друг урочисто повідомляє: він згоден, щоб Полемон одружився з його донькою. У придане за нею він дає три таланту. Полемон щасливий і просить пробачити йому необдумані образи та інші гріхи ревнощів.
Мосхіон і радий, і засмучений. Але батько повідомляє, що і йому знайшов гарну наречену. Так, до загальної радості, завершується комедія.