І починає Чапурин зманювати начотчика до своїх торгових занять, пропонує допомогти на перших порах і радою і грошима. Як не відмовляється Василь Борисовичу, Чапурин стоїть на своєму.

Нарешті наполеглива купець майже домагається свого. Обіцяє йому Василь Борисовичу, виконавши за шість тижнів всі дані йому в Москві доручення, перейти до Чапурин в прикажчики. «А сам на думці:« Тільки б вибратися подобру-поздорову ».

Марія Гаврилівна стала похмура і мовчазна, спить погано, тане рівно свічка на вогні. А тут ще нова турбота: отримала вона лист від брата - купив він за її дорученням пароплав і питає, кому його передати. А від Олексія ні слуху ні духу ... Нарешті з'явився. Без слів зрозуміли вони один одному і розійшлися тільки на зорі. Марія Гаврилівна залишає скит без найменшого жалю.

А Олексій майстерно грає на почуттях Марії Гаврилівни. Вона вже і пароплав на його ім'я записала, хоч вони ще не повінчані. Марія Гаврилівна вирішує сама тільки одне: вінчатися вони будуть у едіноверческой церкви (воно й гріх, та все міцніше старообрядницької).

Олексію це все одно. Йому головне - на людях покрасуватися. Він тепер одягнувся франтом, нахапався всяких «мудрованих словец», і пихи у нього з кожним днем додається.

Витівниця Фленушка, якої наскучила єлейністю Василя Борисовичу, зводить його з парашею Чапурін. Солодка здається начотчика нове кохання, але побоюється він гніву Чапуріна, та й сама Параша ні словечка не скаже (а обніматися і цілуватися горазда) ... Радий він, що відправився зі скитським черницями на прощу до чудесного граду Кітеж.

У строкатому натовпі прочан стикається Василь Борисовичу з поважним купцем Марком Данилич Смолокуровим і його красунею дочкою Дуней.

Черниці запрошують щедрого на пожертвування Смолокурова разом з Дуней погостювати в Комарове. Приєднується до них і Василь Борисовичу, вже позаздрили на Дуніна красу.

І ще один гість з'являється в Комарові - молодий купець Петро Степанович Самоквасов. Приїхав він начебто і у справах, але більш за все не терпиться йому побачитися з Фленушка, яка його третій вже рік на мотузочці водить.

І ставить вона Петру Степановичу умова: перш ніж самим вінчатися, нехай допоможе він спочатку Василья Борисовичу з парашею обкрутити.Самоквасов на все згоден, аби улестіть свою ненаглядну.

Настала пора з'їзду матерів з усіх скитів. Цілий день велися суперечки та дебати на цьому соборі. «Нічим він не скінчився, ні за єдиною статті нічого не вирішили». Надії, які покладалися на московського витію Василья Борисовичу, прахом пішли. Не церковним, а світським його помисли зайняті.

Якраз у розпал собору прискакав посланець з звісткою, що в найближчі дні почнеться розорення скитів. Стали роз'їжджатися матері за своїми скитів, щоб укрити ікони, книги і що поценнее з скитського майна від «слуг сатани».

Василь Борисовичу приймає пропозицію Чапуріна, який більше колишнього бажає залучити його до своїх справ.

Жінки й дівчата, які гостювали в Комарові, збираються своєю компанією і жартома починають допитувати незаміжніх, як вони з чоловіком жити збираються. Фленушка, розійшовшись, говорить, що вона б обов'язково стала чоловіком зневажати, проте незбутньо це, не стане вона матінку засмучувати, не піде з скиту. Одна Дуня Смолокурова заявила, що вийде заміж тільки по любові і буде ділити з чоловіком і радість і горе до самого кінця, а в іншому її Господь навчить ...

Речі Дуні чує опинився під вікном світлиці Петро Степанович Самоквасов.

Фленушка, виконуючи обіцянку, дане нею Манефа, пориває з Самоквасовим, але все ж вимагає, щоб він виконав обіцянку - допоміг «обкрутити відходом» Василья Борисовичу з парашею. Молодий купець від свого слова не звик відмовлятися. Він домовляється з попом і ямщиками - для весілля все готове.

Заїхав у справах в губернію і відвідав Колишкіна Чапурин з подивом дізнається, що його колишній прикажчик одружився на Марії Гаврилівні, став власником будинку та пароплава і записався в першу гільдію.

Йому все це не до шмиги, але робити нічого, треба йти до Мар'ї Гаврилівні, просити про відстрочку боргу. Марія Гаврилівна зустріла гостя чемно й привітно, але повідомила, що тепер усіма справами у неї відає чоловік, а що з'явився невдовзі Олексій відстрочити борг навідріз відмовляється.

Виручає Чапуріна той же Колишкін, десь добув необхідні двадцять тисяч.Отримавши гроші, Олексій кожен папірець на світ розглядає і заявляє, що відсотків за векселем він по старій пам'яті стягувати не стане. Ледве стримався Чапурін.

Петро Степанович свою обіцянку виконав: Василья Борисовичу з парашею обкрутив як; не можна краще. Патап Максимович пробачив молодих і наказав весільні столи готувати. «На всю широчінь розгулявся старий тисячник і на старості років згрішив - танцювати пішов на радощах».