Короткий переказ твору Голі і мертві (Норман Мейлер)

Друга світова війна. Тихоокеанський театр військових дій. Історія висадки та захоплення американцями вигаданого острова Анапопей, де зосередилися японці, розвивається як би на декількох рівнях. Це хроніка бойових дій, докладний відтворення атмосфери буднів війни, це психологічний портрет людини на війні, даний через поєднання зображень окремих представників американського десанту, це виростає на задньому плані і образ довоєнної Америки і, нарешті, це роман-есе про владу.

Композиція роману визначається існуванням трьох розділів. Власне розповідь - історія штурму і захоплення Анапопея - перебивається драматургічними вкрапленнями («хор»), де дають про себе знати голоси персонажів, без авторських коментарів, а також екскурсами в минуле дійових осіб (так звана Машина часу). Машина часу - це короткі біографії героїв, які представляють різні соціальні групи та регіони Америки. Ірландець Рой Галлахер, мексиканець Мартінес, техасець Сем Крофт, бруклінський єврей Джо Голдстейн, поляк Казимир Женвіч і багато інших постають перед читачами як «типового представника» країни, де і за часів мирні йде жорстока боротьба за існування і виживають лише найсильніші.

Війна - звичний стан людства, яким зображує його автор. Американці борються з японцями за Анапопей, і в той же час солдати, як уміють, відстоюють свої маленькі права і привілеї в боротьбі один з одним і офіцерами, а ті, у свою чергу, б'ються за чини і звання, за престиж. Особливо виразно протистояння між авторитарним генералом Едвардом Каммінгс і його ад'ютантом лейтенантом Робертом Хирн.

Історія дрібних успіхів і невдач Хірна - відображення двозначного положення лібералів-інтелектуалів у прагматичному світі. До війни Хирн намагався знайти себе у громадській діяльності, але його контакти з комуністами та профспілковими лідерами неплідних. У ньому наростає відчуття розчарування і втоми, відчуття, що спроба реалізувати на практиці ідеали - лише суєта суєт, і єдине, що залишається тонкою, неординарної особистості, - «жити, не втрачаючи стилю», якою, на Хирн, є подібність хемінгуеєвської кодексу справжнього чоловіки. Він відчайдушно намагається зберегти хоча б видимість свободи і відстояти свою гідність.

Але начальник Хірна, що дивиться в Наполеони Едвард Каммінгс, володіє хорошим нюхом на «крамолу» і намагається поставити на місце норовливого ад'ютанта. Якщо Хирн блукає від однієї невиразною полуістіни до іншої, то Каммінгс не відає сумнівів і, переіначівая на свій лад мислителів минулого, чеканить афоризм за афоризмом: «Те, що у вас є пістолет, а в іншого немає, не випадковість, але результат всього того , що ви досягли »,« Ми живемо в середині століття нової ери, знаходимося на порозі відродження безмежної влади »;« Армія діє набагато краще, якщо ви боїтеся людини, який стоїть над вами, і ставитеся презирливо і зарозуміло до підлеглих »,« Машинна техніка нашого часу вимагає консолідації, а це неможливо, якщо не буде страху, тому що більшість людей мають стати рабами машин, а на таке мало хто піде з радістю ».

Не менш істотні для розуміння образу генерала і військової машини в цілому міркування Каммінгса про другу світову: «Історично мета цієї війни полягає в перетворенні потенційної енергії Америки в кінетичну. Якщо гарненько вдуматися, то концепція фашизму дуже життєздатна, тому що спирається на інстинкти. Шкода тільки, що фашизм зародився не в тій країні ... У нас є сила, матеріальні засоби, збройні сили. Вакуум нашого життя в цілому заповнений вивільненої енергією, і немає сумнівів, що ми вийшли з задвірок історії ... »

Фашизм в романі існує на двох рівнях - ідеологічному і побутовому.

Якщо Едвард Каммінгс - ідеолог і навіть поет фашизму, то Сем Крофт - фашист стихійний, який отримує від насильства справжню насолоду. Як свідчить Машина часу, вперше Крофт вбив людину, коли ще перебував у лавах національної гвардії. Він навмисне застрелив страйкарі, хоча команда була стріляти в повітря. Війна дає Крофт унікальну можливість вбивати на офіційних підставах - і відчувати від цього задоволення. Він буде пригощати полоненого японця шоколадом, розглядати фотографії його дружини і дітей, але, як тільки виникне щось схоже на людську спільність, Крофт холоднокровно розстріляє японця в упор. Так йому цікавіше.

Не зумівши відшукати собі місця в мирній Америці, лейтенант Хирн і в умовах війни ніяк не може знайти себе. Він чужий і серед солдатів, і серед офіцерів. Відчуваючи неприязнь до фашистського босові, він вирішується на відчайдушний вчинок. З'явившись в намет до генерала і не заставши останнього, він залишає записку - і недопалок на підлозі, ніж валить у лють свого шефа. Той спішно викликає Хірна, проводить з ним виховну бесіду, а потім впускає на підлогу новий недопалок і змушує норовистого ад'ютанта підняти його. Хирн виконує наказ генерала - і тим самим поступається його волі. Відтепер Каммінгс буде обходитися без його послуг, а лейтенанта переводять в розвідувальний взвод. Сержант Крофт, який був там до цього головним, аж ніяк не в захваті і готовий на все, щоб позбутися від непотрібної опіки.

Незабаром розвідвзвод йде на завдання, і у Крофта виникає відмінна можливість відновити статус-кво і своє положення командира. Приховавши дані про японську засідці, він холоднокровно спостерігає, як лейтенант йде на японський кулемет, з тим щоб лічені миті через загинути.

Начебто б сильні особистості торжествують. Лейтенант Хирн загинув, острів захоплений американцями, але перемога ця - справа сліпого випадку.

Ретельно розроблена Каммінгс операція