Короткий переказ твору Чарівна гора (Томас Манн)

Дія розгортається на початку XX століття (у роки, що безпосередньо передували початку першої світової війни) у Швейцарії, в розташованому поблизу Давосу туберкульозному санаторії. Назва роману викликає асоціації з горою Герзельберг (Гріховна, або Чарівна, гора), де, за легендою, міннезінгер Тангейзер провів сім років в полоні у богині Венери.

Герой роману, молодий німець на ім'я Ганс Касторп, приїжджає з Гамбурга в санаторій «Берггоф» провідати свого двоюрідного брата Йоахіма Цімсена, що проходить там курс лікування. Ганс Касторп має намір провести в санаторії не більше трьох тижнів, але до кінця наміченого терміну відчуває нездужання, що супроводжується підвищенням температури. У результаті лікарського огляду у нього виявляються ознаки туберкульозу, і за наполяганням головного лікаря Беренса Ганс Касторп залишається в санаторії на довший термін. З самого моменту приїзду Ганс Касторп виявляє, що час в горах тече зовсім не так, як на рівнині, а тому практично неможливо визначити, скільки днів, тижнів, місяців, років пройшло між тими чи іншими описуваними подіями і який термін охоплює дію всього роману. У самому кінці роману, правда, йдеться, що Ганс Касторп провів у санаторії в цілому сім років, але навіть цю цифру можна розглядати як певну художню умовність.

Власне кажучи, сюжет і події, які трапляються в романі, абсолютно не важливі для розуміння його сенсу. Вони лише привід для того, щоб протиставити різні життєві позиції персонажів і дати автору можливість висловитися їхніми вустами з багатьох хвилюючим його проблем: життя, смерть і любов, хвороба і здоров'я, прогрес і консерватизм, доля людської цивілізації на порозі XX століття. У романі низкою проходять кілька десятків персонажів - в основному пацієнти, лікарі та обслуговуючий персонал санаторію: хтось видужує і покидає «Берггоф», хтось помирає, але на їх місце постійно надходять нові.

Серед тих, з ким Ганс Касторп знайомиться вже в перші дні свого перебування в санаторії, особливе місце займає пан Лодовіко Сеттембріні - нащадок карбонаріїв, масон, гуманіст, переконаний прихильник прогресу.При цьому, як справжній італієць, він пристрасно ненавидить Австро-Угорщину. Його незвичайні, часом парадоксальні ідеї, висловлені до того ж в яскравій, часто уїдливою формі, мають величезний вплив на свідомість молодої людини, який починає почитати пана Сетгембріні як свого наставника.

Важливу роль в історії життя Ганса Касторпа відіграла і його любов до російської пацієнтці санаторію мадам Клавдії Шоша - любов, якої він в силу отриманого ним суворого виховання в кальвіністської сім'ї спочатку противиться всіма силами. Проходить багато місяців, перш ніж Ганс Касторп заговорює зі своєю коханою - це відбувається під час карнавалу напередодні великого посту і від'їзду Клавдії з санаторію.

За час, проведений в санаторії, Ганс Касторп серйозно захопився безліччю філософських і природничо ідей. Він відвідує лекції з психоаналізу, серйозно студіює медичну літературу, його займають питання життя і смерті, він вивчає сучасну музику, використовуючи для своїх цілей новітнє досягнення техніки - грамзапис і т.д. По суті справи, він вже не мислить свого життя на рівнині, забуває про те, що там його чекає робота, практично пориває зв'язку зі своїми нечисленними родичами і починає розглядати життя в санаторії як єдино можливу форму існування.

З його двоюрідним братом Іоахимом справа йде якраз навпаки. Він давно і наполегливо готував себе до кар'єри військового, і тому розглядає кожен зайвий місяць, проведений у горах, як прикру перешкоду на шляху здійснення життєвої мрії. У якийсь момент він не витримує і, не звертаючи уваги на застереження лікарів, залишає санаторій, надходить на військову службу і отримує офіцерський чин. Однак минає зовсім небагато часу, і його хвороба загострюється, так що він змушений повернутися в гори, але на цей раз лікування йому не допомагає, і він незабаром помирає.

Незадовго до цього в коло знайомих Ганса Касторпа потрапляє новий персонаж - єзуїт Нафта, вічний і незмінний опонент пана Сеттембріні. Нафта ідеалізує середньовічне минуле Європи, засуджує саме поняття прогресу і всю втілює в цьому понятті сучасну буржуазну цивілізацію. Ганс Касторп виявляється в деякому сум'ятті - слухаючи довгі суперечки Сеттембріні і Нафти, він погоджується то з одним, то з іншим, потім знаходить суперечності і в того, і в іншого, так що вже не знає, на чиєму боці правда.Втім, вплив Сеттембріні на Ганса Касторпа настільки велике, а вроджене недовіру до єзуїтів настільки високо, що він цілком стоїть на боці першого.

Між тим в санаторій на деякий час повертається мадам Шоша, але не одна, а в супроводі свого нового знайомого - багатого голландця Пеперкорна. Майже всі мешканці санаторію «Берггоф» потрапляють під магнетичний вплив цієї безумовно сильної, загадковою, хоча й трохи недорікуватою, особистості, а Ганс Касторп відчуває з ним якийсь спорідненість, адже їх об'єднує любов до однієї і тієї ж жінки. І це життя обривається трагічно. Одного разу невиліковно хворий Пеперкорн влаштовує прогулянку до водоспаду, всіляко розважає своїх супутників, увечері вони з Гансом Касторпом п'ють на брудершафт і переходять на «ти», незважаючи на різницю у віці, а вночі Пеперкорн приймає отруту і вмирає, Незабаром мадам Шоша залишає санаторій - на Цього разу, мабуть, назавжди.

З певного моменту в душах мешканців санаторію «Берггоф» починає відчуватися якийсь неспокій. Це збігається з приїздом нової пацієнтки - датчанки Еллі Бранд, яка має деякими надприродними здібностями, зокрема вміє читати думки на відстані і викликати духів. Пацієнти захоплюються спіритизмом, влаштовують сеанси, до яких залучається і Ганс Касторп, незважаючи