Короткий переказ твору Шатуни (Юрій Мамлєєв)

Шістдесяті роки. Один з головних героїв - Федір Соннов, доїхавши на електричці до якоїсь підмосковній станції, вештається по вулицях містечка.Зустрівши незнайомого хлопця, Федір ножем вбиває його. Після злочину - абсолютно безглуздого - вбивця «розмовляє» зі своєю жертвою, розповідає про свої «вболівальників», про своє дитинство, інших вбивствах.Переночувавши в лісі, Федір їде «в гніздо», підмосковне містечко Лебедине.Там живе його сестра Клавуша Соннова, сладострастніца, збуджуюча себе за допомогою запихання в матку голови живого гусака; в цьому ж будинку живе і сім'я Фомічова - дід Коля, його дочка Лідочка, її чоловік Паша Красноруков (обидва - надзвичайно хтиві істоти, весь час злягаються ; у випадках вагітності Паша вбиває плід поштовхами члена), молодша сестра чотирнадцятирічна Міла і сімнадцятирічний брат Петя, що харчується власними струпами. Одного разу Федір, і так вже обридлий мешканцям будинку своєю присутністю, з'їдає Петенькін суп, зварений з прищів. Щоб уберегти брата від помсти Фомічова-Краснорукових, Клавуша ховає його у підпілля. Тут Федір, втомлений від неробства, від неможливості вбивати, рубає табуретки, уявляючи, що це фігури людей. У голові його тільки одна ідея - смерть. Нагорі тим часом Лідінька, знову завагітніла, відмовляється злягатися з чоловіком, бажаючи зберегти дитину. Той гвалтує її, плід виходить, але Ліда заявляє Паші, що дитина жива. Красноруков звірячому б'є дружину. Вона, хвора, лежить у себе в кімнаті.

Федір тим часом робить підкоп на фомічевскую бік, виходить наверх, щоб здійснити дивну ідею: «оволодіти жінкою в момент її загибелі». Лідінька віддається йому і в момент оргазму вмирає. Федір, задоволений своїм досвідом, повідомляє про все сестрі; з ув'язнення він виходить.

Павла садять у в'язницю - за вбивство дружини.

До Клавуше приїжджає «жілічка» - Ганна Барська. Жінка зовсім іншого кола, московська інтелектуалка, вона з інтересом розглядає Федора; вони розмовляють про смерть і потойбічний. «Дикий» Федір дуже займає Ганну; вона вирішує познайомити його з «великими людьми» - для цього вони їдуть кудись у ліс, де відбувається зборище людей, одержимих смертю, - «метафізичних», як їх називає Федір. Серед присутніх - троє «блазнів», бузувіри-садисти Пирь, Йоганн і Ігорьок, і серйозний молодий чоловік Анатолій падів.

«Блазні» разом з Федором та Ганною приїжджають в Лебедине. Тут вони бурхливо проводять час: вбивають тварин, Пирь намагається задушити Клавушу, але все закінчується мирно - та навіть обіцяє переспати з ним.

До Клави доходять чутки, що Федору загрожує якась небезпека. Той їде - «побродити по Расєї».

У Клави з'являється ще один мешканець - старий Андрій Микитович Христофоров, щирий християнин, зі своїм сином Олексієм. Старий відчуває швидку смерть, закочує істерики, що перемежовувалися моментами християнського розчулення; розмірковує про потойбічному світі. Через якийсь час він сходить з розуму: «зіскочивши з ліжка в одній нижній білизні, Андрій Микитович заявив / що він помер і перетворився на курку».

Олексій, пригнічений безумством батька, намагається втішити себе розмовами з Анною, в яку закоханий. Та знущається над його релігійністю, проповідує філософію зла, «великого падіння», метафізичну свободу.Засмучений, Олексій їде.

На прохання Анни в Лебедине, до «російського, кондової, народно-дрімучий мракобіссю», приїжджає Анатолій Падова, постійно мучиться питанням про смерть і Абсолют.

Дуже тепло зустрінутий Ганною (вона його коханка), падів спостерігає за подіями в Лебединому. Молоді люди проводять час у бесідах з нахабною сладострастніцей Клавушей, з «куротрупом» Андрієм Микитовичем, один з одним. Одного разу Клавуша викопує три ямки в людський зріст; улюбленим заняттям мешканців будинку стає лежання в цих «трав'яних могилках». У Лебедине повертається Альоша - провідати батька. Падів дражнить Олексія, глумиться над його християнськими ідеями. Той їде.

Сам Анатолій, втім, теж не може довго сидіти на одному місці: він теж їде.

Ганна, змучена спілкуванням з Падови, в кошмарному сні бачить ще одного свого «метафізичного» приятеля - Ізвіцкая. Вона перестає відчувати саму себе, їй здається, що вона перетворилася в звивалася порожнечу.

Федір тим часом їде в глиб Росії, до Архангельська. Соннов спостерігає за подіями навколо нього; світ дратує його своєю загадковістю і ілюзорністю.Інстинкт тягне його вбивати. Федір приїжджає в «мале гніздо» - містечко Фиріно, до родички старенькій Іпатіївна, що живиться кров'ю живих кішок.Вона благословляє Федора на вбивства - «радість велику ти несеш людям, Федя!». Федір, блукаючи в пошуках нової жертви, стикається з кастрували себе Міхея. Вражений його «порожнім місцем», Федір відмовляється від вбивства; вони стають приятелями. Михей веде Федора до скопці, на радіння.Друзі спостерігають за дивними обрядами; Федір, здивований, залишається, втім, незадоволений побаченим, його не влаштовує ідея нового Христа Кіндрата Селіванова - «своє, своє треба мати».

У Фиріно приїжджає напівбожевільний падів - познайомитися з Федором. Той цікавить Анатолія своїм народним, неусвідомленим сприйняттям неправильності світу. У розмові падів намагається з'ясувати, вбиває чи Соннов людей «метафізично» або насправді, в реальності.

Від Федора Анатолій повертається до Москви, де зустрічається зі своїм другом Геннадієм Ремінний, підпільним поетом, автором «трупної лірики», прихильником ідей якогось Глубева, проголосив релігію «вищої Я». Зустріч приятелів відбувається в брудній пивній. Реміні проводить тут час разом з чотирма бродячими філософами; за горілкою вони розмовляють про Абсолют.Захоплений розповідями Анатолія про компанію, що оселилася в Лебединому, Геннадій з одним їде туди.

У Лебединому «творилося казна-що» - тут сходяться всі: блазні-садисти, Ганна, Падова, Ремінний, Клава, залишки сім'ї Фомічова. Ганна спить з Падови; йому здається, що він сполучаються «з вищими ієрархами», їй - що вона вже померла. Падова починають переслідувати бачення, він намагається втекти від них.

У Лебедине є Ізвіцкая - людина, про якого ходять чутки, що він йде до Бога шляхом диявола. Він - великий друг Падова