Короткий переказ твору Ліс (Олександр Островський)

У садибі Раїси Павлівни Гурмижской, «дуже багатої поміщиці», до вихованці Аксюше пристає Буланов, «молода людина, не довчившись в гімназії».Аксюша йде, і лакей Карпо натякає Буланову: не звернути йому увагу на саму бариню.

У цей час з'являються сама Гурмижская і разом з нею «багаті сусіди-поміщики»: відставний кавалерист Бодаєв і Мілонов. Господиня розповідає, що хоче зробити «три добрих справи разом» - видати Аксюшу за Буланова і подбати про племінника покійного чоловіка, його вона не бачила п'ятнадцять років, і він її єдиний родич і законний спадкоємець. Він шле їй невеликі подарунки з усієї Росії, але де він, що з ним - невідомо.

Купець Восмібратов прийшов купити ліс і сватати сина Петра за Аксюшу.Грошей за вже куплений ліс він, однак, «не захопила». Гурмижская відмовляє: «Уже є наречений, в будинку живе. Може бути, у місті говорять дурниці який-небудь, так ви знайте: це наречений ». «Тільки батька в дурні ставиш. Стривай ж ти у мене! »- Загрожує синові купець. Зате ліс куплений з вигодою. На цей раз як би випадково купець не залишає і розписки. Батько з сином йдуть. Карпо призводить Аксюшу і Улиту. Намагаючись принизити Аксюшу, Раїса Павлівна велить їй грати роль нареченої Буланова: «мені так потрібно". Але презирство, виявляє Аксюше Буланову, її дратує. Вона випитує про них Улиту, та їй догоджає: «Вона-то до нього дуже ласкава, а він неначе так ... ... не бажаю».

У лісі зустрічаються Петро і Аксюша. Вони люблять один одного, але батько Петра не хоче і чути про невістки без приданого. Вони йдуть. З'являються з різних сторін Счастлівцев і Несчастлівцев, два знайомих актора: комік і трагік. Вони зустрічаються випадково на шляху один з Вологди до Керчі, інший з Керчі до Вологди. І тепер повідомляють один одному, що ні в Керчі, ні у Вологді трупи немає, грати ніде. Обидва йдуть пішки, без грошей. У ранці Геннадія Дем'яновича Несчастлівцева «пара сукні хорошого», «Капелюх складна», ще щось і зламаний пістолет. У Аркадія Счастлівцева все майно - вузлик на палиці і «найлегше» пальто, а у вузлику «бібліотека», «п'єс тридцять», та бутафорські ордени. «І все ти це здобував?» (У значенні стягнув, стягнув). «І за гріх не вважаю: платню затримують». Вони мріють про власну трупі: «От якби нам знайти актрису драматичну, молоду, гарну [...] кинулася жінка у вир головою від любові - ось актриса. Та щоб я сам бачив, а то не повірю. Витягну з виру, тоді повірю. Ну, видно, йти ». «Куди?» - Запитує Аркадій. І читає напис: «У садибу" Пенькиг-жи Гурмижской».Вони «повільно йдуть».

Вранці в саду маєтку Гурмижская, кокетуючи з Буланова, розповідає йому сон, ніби її племінник «приїхав і вбив тебе з пістолета при моїх очах». Вона стурбована: «... І раптом він з'явиться!Треба буде і йому дати якусь частину! І я повинна буду відняти у того, кого люблю ». Вони вирішують краще і не говорити про племінника. Входить Карпо і доповідає: самовар готовий, а вночі «пан приїхали». І зі словами «Ось і не вір снам» Гурмижская з Буланова йдуть пити чай.

Входять актори. Несчастлівцев, «одягнений дуже пристойно», вирішує Аркадія, який в «колишньому костюмі», оголосити тут своїм лакеєм, а самого себе - офіцером у відставці.

Приходять Восмібратов і Петро. Карпо не бажає доповідати про них пані: «... Зайняті з полковником. Племінник їхній приїхав ». «Полковник?» «Зрозуміло, полковник». Купці йдуть.

Буланов відверто з Несчастлівцева: «Матінка каже, у мене розум не такий, не для ученья-с». «Який же?» «Практичний-с». «Ну, дякуй творця, що хоч" який-небудь "є. А то часто буває, що і ніякого немає ». «Та й це нічого-с. Було б тільки землі побільше, та розуміти свій інтерес, поміщицький; а то й без розуму Можна прожити-с! »« Та ти, брат, молодець зовсім! », - Вигукує актор, коли Буланов просить навчити його картковим« вольтам », щоб шулерствовать.

Поселили гостей в альтанці. І коли Несчастлівцев йде туди з Буланова, Восмібратов тут ж є до Гурмижской і найпростішим чином обманює її, забравши розписку, не додавши тисячу рублів і натякнувши на невдале сватання. «Денной грабіж», - каже Раїса Павлівна і ділиться неприємністю з увійшов Буланова. З ним Несчастлівцев. Він на слова Гурмижской: «Вже тепер нема чого робити» за ремарці «з жаром» вигукує: «Як нічого? Брами його!Піднімаючи очі до неба.) Що я з ним зроблю! Боже, що я з ним зроблю! [...] Аркашка, подай мої ордени! »

Приводять Восмібратова з сином, і трагік пускає в хід найгучніші слова, щоб зобразити грізного пана. Господиня лякається, купці - не дуже. Але врешті-решт акторові вдається зачепити "честь" купця, і той віддає гроші.

«Ось ваші гроші, отримаєте», - говорить Несчастлівцев Гурмижской. («Відходить до сторони і стоїть, скребти руки і через голову».) Гурмижская дякує і говорить, що винна йому «рівно таку суму» (про що мова йшла ще й до його приходу в садибу). Актор відповідає: «Не вірю», говорить барвисті фрази про делікатності, шляхетність Гурмижской і зі сльозами і словами: «Досить милостей! Досить ласк! Я зроблюсь ідолопоклонником, я буду молитися на тебе! », - Закриває обличчя руками і йде. Обурений Аркадій ховається в кущах і спостерігає, як Гурмижская, посміюючись над Несчастлівцева, віддає гроші Буланову.

І вночі в іншій частині саду хвалиться Несчастлівцева: «Розумна людина ніде не пропаде». «Розумний? Це ти про кого ж? "," Про себе-с ». «Ну, хто ж це тобі сказав, що ти розумний? Ти, брате, не вір, тебе обдурили ». Але Аркадій собою цілком задоволений: повечеряв з панського столу, «сказав, що так привчений у вас», «зійшовся з ключницею і з такої нагоди [...] позичив у неї