Короткий переказ твору Голем (Густав Майрінк)

Прага, початок століття. Оповідання ведеться від першої особи. Герой не то спить, не те не спить. Місячний промінь падає в ізножья його ліжка. Герой відчуває, що його спляче тіло лежить у ліжку, а «почуття відділилися від тіла і більше від нього не залежать» ...

Раптом він виявляється в похмурому дворі Празького гетто, бачить своїх сусідів - чотирнадцятирічну рудоволосу Розіну і людини з круглими риб'ячими очима і роздвоєною заячою губою - старістю Аарона Вассертрума, Розіна намагається звернути на себе увагу героя, за неї ревниво спостерігає один з братів-близнюків, рябий підліток Лойзе (втім, і другий брат, глухонімий Яромир, теж одержимий пристрастю до Розин). Герой виявляється у себе в хатині. Вассертрум дивиться на стіни сусіднього будинку, що примикають до вікна героя. Що він може там бачити? Через якийсь час з-за стіни, з сусідньої студії лунає радісний жіночий сміх. Герой тут же згадує, що його знайомий, актор-ляльковод Цвак кілька днів тому здав свою студію «молодому важливого пану», щоб той міг зустрічатися зі своєю дамою серця без спостерігачів. Жіночий сміх за стіною пробуджує смутні спогади героя про одному багатому домі, де йому часто доводилося реставрувати дорогі антикварні речі. Раптово поблизу лунає пронизливий крик, потім скрип залізної горищних дверей. У кімнату вривається бліда як смерть молода жінка, кричачи: «Майстер пернату, заради Христа, заховайте мене!» На секунду двері знову розчиняється, за нею - особа Аарона Вассертрума, схоже на страшну маску.

Перед героєм знову спливає пляма місячного світла в ізножья його Ліжка.Атанасіус пернату - чому йому знайоме це ім'я? Колись давним-давно він переплутав свою капелюх з чужої (і вона припала йому якраз впору). На її білою шовковою підкладкою золотими літерами було написано ім'я власника - «Атанасіус пернату».

Герой знову відчуває себе пернатим. До нього, гравера-реставратору, приходить невідомий і приносить книгу, в якій потрібно привести ініціал, зроблений з двох листочків тонкого золота. Пернату починає гортати книжку, перед ним постають вражаючі бачення. Одне з них - сплетений в обіймах пара, на його очах прийняла Целокупну форму напівчоловіком-полуженщіни, гермафродита, і сидить на троні перламутровому в короні з червоного дерева. Прокинувшись від видінь, пернату хоче знайти людини, яка дала книгу, але той зник. Пернату намагається - і не може - згадати його вигляд. Тільки уявивши себе на його місці, пернату відчуває, що стає схожим на нього: безбороде особа, опуклі вилиці, розкосі очі - та це ж Голем! Про Голема існує легенда. Колись давним-давно один рабин за канонами каббали виготовив з глини штучної людини, Голема, щоб той допомагав йому як служки. Голем вів жалюгідне полуосознанное існування і оживав, тільки коли рабин вкладав йому в рот записку з магічними знаками. Одного разу, коли він забув вийняти її, Голем впав в сказ і почав трощити все навколо. Рабин кинувся до нього і вийняв папірець з відзнаками. Тоді бовдур замертво звалився на землю. Кажуть, що він з'являється в місті кожні тридцять три роки.

Пернату бачить себе у дворі, поруч з ним - студент Хароузек в потертому літньому пальті з піднятим коміром. Студент ненавидить старістю і запевняє пернатих, що саме він, Хароузек, винен у смерті сина старістю, доктора Вассорі, очного лікаря-шарлатана (Вассертрум ж звинувачує у цьому доктора Савіола). Савіола - це ім'я молодого пана, зняв кімнату поряд з коміркою пернатих.

Пернату отримує лист від жінки, яку нещодавно врятував від старістю. Вона просить його про зустріч. Ангеліна - так звуть жінку - пам'ятає пернатих з дитинства. Зараз вона потребує його допомоги: лахмітник Вассертрум хоче довести хворого доктора Савіола до самогубства. Ангеліна незаміжня, вона боїться, що чоловік дізнається про її зраду, і віддає пернатих на зберігання свою переписку з Савіола.

По сусідству з пернатими живе Шмая Гіллель, архіваріус в єврейській ратуші, з дочкою-красунею Міріам. Міріам чиста душею і живе в передчутті дива, яке змінить життя. У той же час їй так дорого саме очікування, що іноді вона хоче, щоб дива не сталося. У своїх видіннях пернату відчуває себе Големом, а Шмая Гіллель здається йому рабином-повелителем, і це своєрідно забарвлює їх реальні взаємини. Пернату вирізає на місячному камені камею з портретом Міріам, яка нагадує йому зображення давньої книги, так схвилювала його.Пернату любить Міріам, але ще не усвідомлює цього, а перш ніж він зрозуміє, трапиться ще багато чого: зустрічі з Ангеліною, гарячкові мови Хароузека, повні ненависті до Вассертруму (як з'ясовується, лахмітник доводиться йому батьком); підступи Вассертрума, в результаті яких пернату потрапляє до в'язниці за безпідставним звинуваченням; його містичне спілкування з Міріам, безліч відвідали його видінь ...

Вийшовши з в'язниці, пернату кидається шукати Шмаю Гіллеля і його дочка і бачить, що квартал знищений, йде реконструкція цього району міста.Пернату не може знайти і своїх друзів - ляльковода Цвака, сліпого Нефталі Шафранек. У відсутність пернатих помер лахмітник Вассертрум, а студент Хароузек покінчив з собою на його могилі, заповівши третину дістався від Вассертрума спадщини пернатих.

Пернату збирається витратити ці гроші на пошуки Шмаі Гіллеля і його дочки. А поки він знімає квартиру в єдиному не пошкоджене реконструкцією будинку у всьому кварталі - в тому самому, де, за переказами, іноді бачили Голема. На Різдво, коли пернату сидить у запаленою ялинки, йому є його двійник - Голем. У будинку починається пожежа. Пернату спускається вниз по мотузці, йому бачаться в одному з вікон Гіллель і Міріам, він радісно гукає їх ... і зривається з мотузки.

Раптом герой приходить в себе: