Короткий переказ твору Двоє (Алан А. Мілн)

Тихе життя в сільському маєтку, «стара добра Англія». Реджинальд Уеллард щасливий - він одружений на прекрасній жінці, такою гарною, що сторонні люди, побачивши її, скрикують від захоплення. Йому сорок років, їй - двадцять п'ять, він обожнює її, і вона його, здається, теж (він у цьому не впевнений ). У молодості Реджинальд жив важко: не було грошей на навчання в Кембриджі, і він працював у школі, потім в банку, чотири роки провів на фронті, йшла перша світова війна - «оргія гуркоту, жорстокості та бруду». Зустрів Сільвію і довго не смів просити її руки, бо що він міг запропонувати їй, такій красуні? Але у світі бувають чудеса. Реджинальд отримав спадок, купив маєток Вестауейз - прекрасний будинок, чудовий сад ... Сільвія поїхала з ним у село, вона вирушила б за Реджинальд куди завгодно, але він цього не знав.

Уеллард починає розводити бджіл, просто так, заради задоволення. Цілий рік його і Сільвію оточують квіти. І метелики - яких тільки метеликів немає в їхньому саду! А ще птахи: вільні птахи на деревах, голуби - чорні монахи, качки на ставку ... Реджинальд воістину щасливий, він сміє навіть думати, що Сільвія теж щаслива, тільки от справ у нього замало, і він починає писати книгу. "Кажуть, кожен з нас носить у собі матеріал принаймні для однієї книги », - думає він. Роман називається «Берізка»; присвята - «Сільвії, яка припала до мого серця».

Уеллард - наївний і непрактична людина, ніби навмисне створений для того, щоб його обманювали, і звичайно ж, з новоявленим письменником укладають грабіжницький договір: половина доходу від майбутніх перекладів книги, екранізацій і іншого повинна відійти видавцеві. Таке перше знайомство з літературним світом. Втім, Уелларда це не засмучує, він - щасливий.

Здавалося б, нічого не повинно відбутися: тиха людина, сидячи у себе в селі, написав роман, навіть непоганий, і книга добре розкуповується. Проте відбувається багато чого. Перш за все, Реджинальд осягає прикрість: Сільвію мало цікавить і сам роман, і зростаюча популярність чоловіка. А він стає частиною літературного бомонду, не докладаючи до того жодних зусиль, - і це йому приємно, це тішить його самолюбство. Все-таки він - звичайний англієць, що належить до середнього класу, станового хребта країни, і він, звичайно ж, член респектабельного лондонського клубу. Там, у клубі, за обіднім столом, Реджинальд знайомиться зі знаменитим критиком Рагланом - «хто ж не знає Раглана?» - І не менш відомим лордом Ормсбі, газетним магнатом. Не так давно в одній із приналежних Ормсбі газет Раглан опублікував хвалебну статтю про «В'юнки», оголосивши роман «книгою тижня». Відкликання Раглана робить Реджинальда Уелларда відомим. Всі читають його книгу, знайомі не скупляться на компліменти, поштова скринька ломиться від листів: прохання дати інтерв'ю, виступити в літературному зборах і так далі. І Уелларди розуміють, що настав час залишити їх улюблений Вестауейз і на зиму перебратися до Лондона.

Інший світ, інше життя: скромному сільському жителю доводиться щодня надягати білий краватку. Лорд Ормсбі запрошує Уеллардов пообідати - це їх перший вихід у великий світ. Сільвія користується там величезним успіхом - ще б пак, така красуня, розумна, жива! А Реджинальд знайомиться з Корал Белл, знаменитої колись акторкою, в яку він був закоханий двадцять п'ять років тому, ще школярем. Вона давно покинула сцену, тепер вона важлива дама, графиня, але він жваво пам'ятає її спів, і чудовий сміх, і незвичайною принади особа ... Через кілька днів вони випадково зустрічаються на Піккаділлі і базікають, як старі друзі - про всяку нісенітницю і про серйозні матерії . Виявляється, Корал не пустушка, як більшість естрадних дів, вона розумний і глибокий співрозмовник. Вони довго гуляють, заходять в кафе випити чаю, і Уеллард повертається додому пізно, відчуваючи себе винним. Хоче було попросити вибачення у Сільвії, але застає в її вітальні Ормсбі.

Реджинальд вже відома репутація лорда Ормсбі - запеклий ловелас, відкрито містить коханок ... Цього разу він вважає за краще промовчати - такий вже він людина, - він не просто любить Сільвію, а навіть почуває себе поряд з нею нікчемою. Все, що б вона не робила, чудово. Він мовчить, а життєві обставини, схоже, забирають його все далі від дружини, і сильний поштовх до того - п'єса. Справа в тому, що якийсь відомий драматург береться писати п'єсу за «В'юнки», серйозний театр приймає цю п'єсу, і Реджинальд починає ходити на репетиції. Тим часом всі лондонські газети звеличують його роман, критики з нетерпінням чекають вистави, життя Уелларда змінюється все сильніше, і сам він міняється. Отримує все більше задоволення від бесід з дамами, розумними і тонкими особами - в театральному колі таких вистачає ... Нічого дивного в цьому немає, але перш-то за Реджинальд такого не водилося. А тут ще в театрі з'являється Корал Белл, тому що відома актриса, з чиїм ім'ям пов'язували майбутній успіх вистави, пішла з трупи і довелося підшукувати іншу знаменитість. Ніхто й подумати не міг, що Корал погодиться повернутися на сцену, проте вона дає згоду і береться за роль.Може бути, через Реджинальда?

Сільвія майже не бачить чоловіка, вона занурена в світське життя і часто буває у леді Ормсбі; приймають її, мабуть, неспроста, бо сам лорд, «старий сатир», щосили тримає в облозі чарівну пані Уеллард. В один прекрасний день він запрошує її на прем'єру в модний театр, і ... відбувається щось дивне, чого, на