Прийшов Голутвин. Глумов, сховавши Мамаєву в сусідній кімнаті, приймає його. Виявляється, той, висловлюючись сучасною мовою, зібрав на Глумова матеріал і шантажує його: якщо Глумов не заплатить, Голутвін надрукує пасквіль. Рішучим тоном відмовляючи Голутвіна, Глумов на ділі коливається, не бажаючи неприємностей через вигідного одруження на Марійці. Голутвін лізе в сусідню кімнату, допитується, хто там. Глумов ледве випроваджує його, але потім вирішує наздогнати і все-таки заплатити. До кімнати входить Мамаєва, зауважує щоденник, читає про себе самої щось, що приводить її в лють, і забирає.

Спершу Глумова здається, що він «все залагодив». Але переконавшись, що щоденник узятий, він приходить у відчай, сварить себе: «Дурну злобу тішив.Ось і надав публіці "Записки негідника" їм самим написані ».

На дачі, де зібралося все суспільство, Курчаев, розмовляючи з Машенькою про небачені чеснотах та успіхи Глумова, каже: «Ще з ким-небудь іншим я б посперечався, а перед доброчесним людиною я пас ніколи цим не займався».Між доброчесними бесідами з майбутньою дружиною і тещею Глумов домовляється з Городулін «обробити гарненько» трактат Крутицького (тобто Глумова ж) під підписом Городулін і переконує Мамаєву, що одружується з розрахунку. Слуга приносить переданий кимось пакет. У ньому надрукована стаття «Як виходять в люди» з портретом Глумова і зниклий щоденник. Мамаєв читає записи вголос, довідки про витрати на приживалок «за те, що бачили мене уві сні», гострі характеристики Крутицького, Манефа, Турусіна (Турусіна тут же говорить «всіх прожену» та надає Марійці повну свободу вибору; судячи з усього, її вибір - Курчаев). З'являється Глумов. Йому віддають щоденник і пропонують «вийти непомітно». Але Глумова вже втрачати нічого. "Чому ж непомітно», - відповідає він і приймається викривати присутніх вже усно. Суть викривань: у надрукованій статті немає нічого для них нового. Не настільки насправді дурні Крутицький і Мамаєв, щоб і справді не відчувати фальші в догідництві Глумова: просто воно їм зручно і приємно. Те ж і з Мамаєвій, і з Городулін. Але і та і інший несподівано зупиняють глумовское красномовство, починаючи відразу ж з ним погоджуватися. Глумов йде. Після паузи всі сходяться на тому, що, через час, треба знову його «приголубити». «А це вже я беру на себе» - фінальна репліка Мамаєвій.