Короткий переказ твору Мінливості любові (Андре Моруа)

Перша частина роману - «Оділь» - написана від імені Філіпа Марсена і адресована Ізабеллі де Шаверні. Філіп хоче правдиво і смиренно розповісти їй все своє життя, бо їх дружба «переросла пору одних тільки утішних визнання».

Філіп народився в маєтку Гандюмас в 1886 р. Сімейство Марсена займає вельми помітне становище в окрузі - завдяки енергії батька Філіпа крихітний паперовий заводик перетворився у велику фабрику. Марсена приймають світ за благопристойний земний рай; ні батьки Філіпа, ні дядько П'єр з дружиною (у яких є єдина дочка Рене, на два роки молодший Філіпа) не терплять відвертостей, вважається, що загальноприйняті почуття завжди щирі, і це скоріше наслідок душевної чистоти, ніж лицемірства.

Вже в дитячі роки у Філіпа проявляється жага самопожертви в ім'я любові, і тоді ж в його уяві складається ідеал жінки, яку він називає Амазонкою. У ліцеї він як і раніше вірний способом свого Королеви, тепер придбала риси гомерівської Олени. Однак у розмовах з однолітками про женщи нах і про любов він постає циніком. Причиною тому - приятелька його родичів, Деніза Обрі; Філіп, по-хлопчачому закоханий в неї, одного разу мимоволі підслухав, як вона домовлялася з коханцем про побачення ... З цього моменту Філіп відмовляється від романтики і розробляє безпомилкову тактику зваблювання, яка незмінно виявляється успішною. Деніза стає його коханкою, однак скоро Філіп розчаровується в ній, і в той час як Деніза прив'язується до нього все сильніше, Філіп одну за одною підкорює, не люблячи, молодих жінок, яких зустрічає в салоні своєї тітоньки Кора, баронеси де Шуен. Але в глибині душі він все так само обожнює ідеальний образ Олени спартанський.

Перехворівши взимку 1909 бронхітом, Філіп за порадою лікаря вирушає на південь, до Італії. У перий же день свого перебування у Флоренції він помічає в готелі дівчину неземної, ангельської краси. На прийомі в одному флорентійському будинку Філіп знайомиться з нею. Її звуть Оділь Мале, вона теж француженка, подорожує з матір'ю. З першої ж хвилини молоді люди ставляться один до одного з невимушеною довірливістю. Кожен день вони проводять разом. Оділь володіє щасливим якістю, якого бракує сімейства Марсена - у неї є смак до життя. Вона відкриває Філіпу новий світ - світ фарб, звуків.

Заручившись у Флоренції, після повернення до Парижа молоді люди стають чоловіком і дружиною, незважаючи на те, що сімейство Марсена несхвально ставиться до легковажних, «з дивацтвами», Мале. Під час медового місяця, проведеного в Англії, Пилип і Оділь надзвичайно щасливі. Та по приїзді до Парижа виявляється відмінність їхніх характерів: Філіп цілими днями займається справами гандюмасской фабрики і любить проводити вечори вдома, удвох з дружиною, а Оділь воліє театри, нічні кабаре, ярмаркові гуляння. Оділії не подобаються серйозні друзі Пилипа; він же ревнує Одилію до її друзів-чоловікам; доходить до того, що єдиною людиною, яка однаково приємний їм обом, залишається тільки подруга Оділії Мізза, Філіп страждає, але про це здогадуються тільки Мізза і його кузина Рене .

Коли Мізза виходить заміж і їде, Оділь ще більше зближується зі своїми друзями. Ревнощі Філіпа зростає. Він переводить себе і дружину, наполегливо намагаючись застигнути її з неіснуючим коханцем. Ловлячи її на протиріччях, він вимагає точної відповіді на питання про те, де вона була і чим займалася, наприклад, між двома і трьома годинами дня. Відповідь «Не пам'ятаю» або «Неважливо» він вважає брехнею, щиро не розуміючи, наскільки ображають Одилію такі допити. Одного разу Оділь, пославшись на головний біль, на кілька днів вирушає до села. Філіп без попередження приїжджає туди, впевнений, що зараз його підозри підтвердяться, - і переконується, що помилився. Тоді-то Оділь і зізнається, що хотіла побути одна, бо втомилася від нього. Згодом Філіп дізнається, що Оділь жодного разу не зраджувала йому ... поки не з'явився Франсуа де Крозан.

Вони познайомилися на обіді у баронеси де Шрн. Філіпу Франсуа огидний, але жінки, всі як одна знаходять його чарівним. З болем спостерігає Філіп за розвитком відносин Оділії і Франсуа; він ретельно аналізує слова дружини і бачить, як любов протягає в кожній її фразою ... Оділії для поправки здоров'я потрібно їхати до моря, і з дивовижною наполегливістю вона благає відпустити її не в Нормандію, як завжди , а в Бретань. Філіп погоджується, впевнений, що Франсуа в Тулоні - той служить на флоті. Після її від'їзду він дізнається, що Франсуа переведений на час в Брест, і йому стає зрозумілою наполегливість дружини. Тиждень потому Філіп зустрічається з Мізза, та стає його коханкою і розповідає йому про зв'язок Франсуа і Оділії. Коли Оділь повертається з Бретані, Філіп передає їй слова Мізза. Оділь заперечує все і розриває відносини з подругою.

Після цього подружжя їдуть у Гандюмас. Усамітнення на лоні природи зближує їх, але ненадовго - відразу після повернення до Парижа тінь Франсуа знову затьмарює їх відносини. Філіп відчуває, що втрачає Одилію, але не в силах з нею розлучитися - він дуже любить її. Вона сама заводить мову про розлучення.

Вони розходяться. Філіп важко переживає втрату, але не ділиться своїм горем ні з ким, крім кузини Рене; він повертається до юнацької манері поведінки цинічного розпусника. Від знайомих він дізнається, що Оділь стала дружиною Франсуа, але їхнє сімейне життя протікає не цілком гладко. І одного разу приходить звістка, що Оділь покінчила з собою. У Філіппа починається нервова гарячка з маренням, а одужавши, він замикається в собі, закидає справи, він